Юкі́о Міші́ма (яп. 三島 由紀夫, みしまゆきお, латиніз.: Mishima Yukio; справжнє ім'я — Хіраока́ Кіміта́ке (яп. 平岡 公威, ひらおかきみたけ); 1925—1970) — японський письменник, поет, драматург та есеїст, — відомий на Заході завдяки своєму ритуальному самогубству, відоме як сепуку, — вважається одним із найважливіших японських письменників 20-го століття. Творчий доробок автора налічує понад 40 романів, томи поезії, есе, а також драми но та кабукі. Багаторічний кандидат на здобуття Нобелівської премії з літератури. Його авангардні твори характеризуються широким словниковим запасом, багатошаровими метафорами, злиттям традиційної японської мови з сучасною західною літературою та одержимістю єдністю краси, еротики та смерті. Окрім, автором, що зробив внесок у повоєнну японську літературу, Мішіма також був переконаним націоналістом та політичним активістом. Він виступав проти посилення впливу західного матеріалізму на Японію і займав гостру критику глобалізму, комуністичних рухів та нових лівих. Мішіма перебував під впливом концепцій японського націоналізму, такими як Кокутай і Ямато-дамасій, а також культурними виявами синтоїзму, які, на його думку, перебували під загрозою через поширення західного впливу. Його політичні переконання і погляди були сформульовані в есе під назвою На захист культури. 25 листопада 1970 року Мішіма та четверо членів Татенокай здійснили спробу державного перевороту з метою скасувати конституцію Японії та відновити владу японського імператора. Однак їхній переворот провалився, і Мішіма вчинив ритуальне самогубство. Ця подія стала відома як «інцидент Мішіми».
Джерело: «Юкіо Мішіма», української Вікіпедії (CC BY-SA 4.0), уривок