Санае Такаїті[джерело?] (Такаїчі), у першому шлюбі Ямамото (яп. 高市 早苗; нар. 7 березня 1961, Яматокоріяма) — японська політична діячка, прем'єр-міністр Японії з 2025 року. Член Ліберально-демократичної партії (ЛДП) з 1996 року та член Палати представників з 2005 року. Двічі очолювала міністерство внутрішніх справ і комунікацій (2014—2017, 2019—2020). Голова Ліберально-демократичної партії з 4 жовтня 2025 року, раніше обіймала різні міністерські посади в урядах Сіндзо Абе та Фуміо Кісіди. Народилась та виросла в префектурі Нара, закінчила Університет Кобе та працювала письменницею, помічницею з питань законодавства та телеведучою, перш ніж розпочати свою політичну кар'єру. Обрана незалежним депутатом до Палати представників на загальних виборах 1993 року, вона вступила до Ліберально-демократичної партії (ЛДП) у 1996 році. Будучи протеже прем'єр-міністра Абе, вона обіймала різні посади під час прем'єрства Абе, зокрема як міністр внутрішніх справ та зв'язку. Вона була кандидатом на виборах лідера ЛДП 2021 року, але була вибита перед другим туром, посівши третє місце. З 2022 по 2024 рік, під час прем'єрства Фуміо Кісіди, вона обіймала посаду державного міністра з питань економічної безпеки. Такаїті вдруге балотувалась на посаду лідера партії на виборах лідера 2024 року, де вона посіла перше місце в першому турі, але ледве програла у другому турі своєму попереднику Сігеру Ісібі. Зрештою, вона знову балотувалась на виборах лідера 2025 року втретє та посіла перше місце в обох турах голосування, перемігши Сіндзіро Коїдзумі та ставши першою жінкою-президентом партії. Після розпаду коаліції ЛДП-Комейто, Такачі досягла коаліційної угоди з Японською партією інновацій та була обрана прем'єр-міністром Національним парламентом 21 жовтня. Під час свого прем'єрства Такачі зіткнулася з дипломатичною кризою з Китаєм після заяви, яку вона зробила щодо участі Японії у потенційному нападі Китаю на Тайвань, та подальших погрозливих зауважень китайського дипломата. Погляди Такачі по-різному описувалися як консервативні або ультраконсервативні. Її внутрішня політика включає підтримку проактивних державних витрат та продовження «абеноміки». Вона займає консервативні позиції щодо соціальних питань, таких як протидія одностатевим шлюбам, визнанню окремих прізвищ для подружжя та жіночому успадкуванню японського престолу. Вона підтримує перегляд статті 9 Конституції Японії про відмову від застосування військової сили, протайванську зовнішню політику та зміцнення союзу між США та Японією. Як член ультраправої партії «Ніппон Каігі», її описували як таку, що дотримується ревізіоністських поглядів на поведінку Японії під час Другої світової війни, і вона критикувала заяви Мураями та Коно, в яких вони вибачалися за японський колоніалізм. До свого прем'єрства вона регулярно відвідувала суперечливий храм Ясукуні. У 2025 році Forbes поставив Такаїті на перше місце серед найвпливовіших жінок та найвпливовішу азійську жінку у світі. 21 жовтня 2025 року Санае Такаїті стала першою жінкою в історії Японії, яка обійняла посаду прем'єр-міністра країни.
Джерело: «Такаїті Санае», української Вікіпедії (CC BY-SA 4.0), уривок