префектура Фукуока: 5 осіб
Тані Рьоко (яп. 谷 亮子, при народженні Тамура (田村), 6 вересня 1975) — японська дзюдоїстка, олімпійська чемпіонка.
Масудзое Йоїті (яп. 舛添 要一,, ますぞえ よういち, Гепберн: Masuzoe Yōichi) — японський політик, був обраний на посаду губернатора…
Масудзое Йоїті (яп. 舛添 要一,, ますぞえ よういち, Гепберн: Masuzoe Yōichi) — японський політик, був обраний на посаду губернатора в Токіо (2014—2016). До приходу в політику був відомим телевізійним політичних коментатором.
Асо Таро (яп. 麻生太郎, あそうたろう; нар. 20 вересня 1940) — японський політик і підприємець, 23-й голова…
Асо Таро (яп. 麻生太郎, あそうたろう; нар. 20 вересня 1940) — японський політик і підприємець, 23-й голова Ліберально-демократичної партії Японії з 22 вересня 2008 і голова партійної фракції Асо, 92-й Прем'єр-міністр Японії з 24 вересня 2008 року по 16 вересня 2009 року. Асо обирався депутатом Палати Представників Парламенту Японії 9 скликань; займав посади генерального директора Агенції економічного планування Японії (1996–1997), голів Міністерства внутрішніх справ і комунікацій (2003–2005) та Міністерства закордонних справ Японії (2005–2007). Він також виконував обов'язки голови політичного відділу ЛДП (2001–2003) та займав пост генерального секретаря ЛДП (серпень 2007 — вересень 2008). 26 грудня 2012 призначений заступником прем'єра та міністром фінансів у другому кабінеті Сіндзо Абе.
Івао Ямадзакі (яп. 山崎巌, 16 вересня 1894(18940916) – 26 червня 1968) — японський юрист, політик й міністр на початку…
Івао Ямадзакі (яп. 山崎巌, 16 вересня 1894(18940916) – 26 червня 1968) — японський юрист, політик й міністр на початку періоду «епохи Сьова» в Японській імперії. Його брат Тацуносуке Ямазакі також був політиком і міністром кабінету міністрів Японської імперії, племінник — Хейхачіро Ямазакі пізніше був видатним членом післявоєнної японської ліберально-демократичної партії.
Сейго Накано (яп. 中野 正剛, 12 лютого 1886 – 27 жовтня 1943) японський журналіст й політик часів Японської імперії…
Сейго Накано (яп. 中野 正剛, 12 лютого 1886 – 27 жовтня 1943) японський журналіст й політик часів Японської імперії, відомий насамперед своєю причетністю до японської ультраправої політики через лідерство в японській партії Тохокай «Товариство далекого сходу» (яп. 東方会), а також через своє політичне протистояння з одним з наймогутніших тогочасних японських державних діячів Тодзьо Хідекі та можливе самогубство (або вбивство) за нез'ясованих обставин. Сейго Накано народився у місті Фукуока, Японська імперія, він чотири роки навчався в токійському університеті Васеда, де написав низку статей для журналу «Nihon oyobi Nihonjin» (Японія та японці), перш ніж закінчити навчання в липні 1909 року. У цих та інших промовах й статтях Сейго Накано висловлював свої політичні погляди. Сейго Накано підтримував опозицію до так званої японської політичної/економічної еліти (істеблішменту) протягом усього свого життя, своєю чергою він критикував японських олігархів, таких як Кацура Таро, уряд барона Танака Гічі, та зрештою одного з найвпливовіших діячів Японської імперії Тодзьо Хідекі, критика якого зрештою коштував йому життя. Однак, попри на свою опозицію до них, Сейго Накано залишався відданим роботі в політичних партіях, він також відкидав спроби насильницького перевороту та путчі молодих офіцерів. Великий вплив на політичну думку Сейго Накано мала традиція китайського філософа Вана Янміна (Ойомей). Приймаючи інтуїтивістський, автономістський погляд на особистість, Вана Янміна думав, що наголошував на тому, що людина ідентифікує як «добре» чи «справедливе», над багатством і покорою корумпованій владі. У випадку пана Сайґо Такаморі, якого Сейго Накано вважав героєм, набагато більшим за себе, Ойомей освятив своє повстання проти уряду Мейдзі як героїчне. Сейго Накано у своїх поглядах на реставрацію Мейдзі яка докорінно змінила Японську імперію, він розглядав цю історичну подію як результат народного невдоволення деспотичним правлінням яке було запроваджено в Японії в часи правління сьогунату який мав майже необмежену владу в країні. Але хоча лідери реставрації були об'єднані в героїчній боротьбі з деспотичним урядом сьогунату, в них стався розкол, під час якого люди, які цінували свободу, такі як Сайґо, були відсторонені, а замість цього «олігархія» Мейдзі дозволила західним ідеям хлинути в Японію тим самим підриваючи унікальний дух цієї країни, а також було створено систему олігархічно-бюрократичного правління, яке суперечило народній волі. Під час Першого руху за захист конституції Сейго Накано невпинно атакував уряд Кацура та систему кланового уряду ханбацу (олігархія Мейдзі), як письменник у газеті Асахі Сімбун, завдяки цьому він заслужив репутацію ліберала та при цьому отримав невдоволення газети, що призвело до запуску газети «Tohodironsha» в 1916 році. Після обрання Сейго Накано до парламенту Японської імперії в 1920 році, він приєднався до покоління молодих політиків-реформаторів, потім зрештою він приєднавшись до політика пана Інукаї Цуйосі та Какусін Курабу (Клуб реформаторів) у 1922 році, але пізніше він вважав, що жодних серйозних змін в Японській імперії не можна було зробити за межами однієї з двох основних японських партій, і тому він перейшов до Кенсейкай у 1924 році. Після Маньчжурського інциденту Сейго Накано захоплювався ініціаторами цієї змови, порівнюючи їхні рішучі дії з коливанням кабінету міністрів Японської імперії пана Танаки, це було порівняння між жорсткою політикою та політикою капітуляції перед США в питаннях Республіки Китай. Щоб сформувати сильний уряд Японської імперії, та щоб впоратися з кризою на початку 1930-х років, Сейго Накано спочатку спробував організувати союз двох панівних японських політичних партій «Асоціація друзів конституційного правління» й «Конституційно-демократична партія», а потім організував політичну партію «Кокумін Домей» (Громадянський альянс) разом з Адачі Кендзо, але це йому не вдалося. Однак через розбіжності між ними альянс розпався, і Сейго Накано сформував Тохокай у 1936 році. Пізніше він приєднався до Асоціації допомоги трону, але покинув її наприкінці 1940 року на знак протесту проти обмежень, накладених на неї консервативними силами, насамперед дзайбацу та партійними політиками. Згодом він став запеклим противником впливового політика Японської імперії пана Тодзьо Хідекі та сформованого ним японського уряду, перш ніж вчинити ритуальне самогубство під тиском уряду Японської імперії в 1943 році.