Старша школа Кокусікан: 13 осіб
Тацуру Сайто (8 березня 2002, Осака, Японія) — японський дзюдоїст, срібний призер Олімпійських ігор 2024 року…
Тацуру Сайто (8 березня 2002, Осака, Японія) — японський дзюдоїст, срібний призер Олімпійських ігор 2024 року, дворазовий чемпіон світу.
Андо Сунсуке (нар. 10 серпня 1990, Сетаґая) — японський футболіст, що грає на позиції воротаря.
Сюїті Гонда (яп. 日本語, нар. 3 березня 1989, Токіо) — японський футболіст, воротар клубу «Токіо» та національної збірної…
Сюїті Гонда (яп. 日本語, нар. 3 березня 1989, Токіо) — японський футболіст, воротар клубу «Токіо» та національної збірної Японії.
Іші́ї Сато́ші (яп. 石井 慧, 19 грудня 1986) — японський спортсмен, дзюдоїст і боєць змішаного стилю. Олімпійський чемпіон…
Іші́ї Сато́ші (яп. 石井 慧, 19 грудня 1986) — японський спортсмен, дзюдоїст і боєць змішаного стилю. Олімпійський чемпіон з дзюдо (2008 рік). Срібний призер Азійських ігор з дзюдо (2006 рік). Чемпіон Японії з дзюдо (2006, 2008 роки). Майстер дзюдо (чорний пояс, 5-й дан) та бразильського дзюдзюцу (чорний пояс).
Нісіяма Масасі (яп. 西山将士, 9 липня 1985) — японський дзюдоїст, олімпійський медаліст.
Кавасіма Наоко (7 квітня 1981) — японська синхронна плавчиня. Срібна медалістка Олімпійських Ігор 2004 року, учасниця…
Кавасіма Наоко (7 квітня 1981) — японська синхронна плавчиня. Срібна медалістка Олімпійських Ігор 2004 року, учасниця 2008 року.
Судзукі Кейдзі (яп. 鈴木 桂治, 3 червня 1980) — японський дзюдоїст, олімпійський чемпіон.
Утісіба Масато (яп. 内柴 正人, 17 червня 1978) — японський дзюдоїст, олімпійський чемпіон.
Хітосі Сайто (яп. 斎藤 仁; нар. 2 січня 1961 — 20 січня 2015) — японський дзюдоїст, дворазовий олімпійський чемпіон (1984…
Хітосі Сайто (яп. 斎藤 仁; нар. 2 січня 1961 — 20 січня 2015) — японський дзюдоїст, дворазовий олімпійський чемпіон (1984 та 1988 роки), чемпіон світу.
Сейго Накано (яп. 中野 正剛, 12 лютого 1886 – 27 жовтня 1943) японський журналіст й політик часів Японської імперії…
Сейго Накано (яп. 中野 正剛, 12 лютого 1886 – 27 жовтня 1943) японський журналіст й політик часів Японської імперії, відомий насамперед своєю причетністю до японської ультраправої політики через лідерство в японській партії Тохокай «Товариство далекого сходу» (яп. 東方会), а також через своє політичне протистояння з одним з наймогутніших тогочасних японських державних діячів Тодзьо Хідекі та можливе самогубство (або вбивство) за нез'ясованих обставин. Сейго Накано народився у місті Фукуока, Японська імперія, він чотири роки навчався в токійському університеті Васеда, де написав низку статей для журналу «Nihon oyobi Nihonjin» (Японія та японці), перш ніж закінчити навчання в липні 1909 року. У цих та інших промовах й статтях Сейго Накано висловлював свої політичні погляди. Сейго Накано підтримував опозицію до так званої японської політичної/економічної еліти (істеблішменту) протягом усього свого життя, своєю чергою він критикував японських олігархів, таких як Кацура Таро, уряд барона Танака Гічі, та зрештою одного з найвпливовіших діячів Японської імперії Тодзьо Хідекі, критика якого зрештою коштував йому життя. Однак, попри на свою опозицію до них, Сейго Накано залишався відданим роботі в політичних партіях, він також відкидав спроби насильницького перевороту та путчі молодих офіцерів. Великий вплив на політичну думку Сейго Накано мала традиція китайського філософа Вана Янміна (Ойомей). Приймаючи інтуїтивістський, автономістський погляд на особистість, Вана Янміна думав, що наголошував на тому, що людина ідентифікує як «добре» чи «справедливе», над багатством і покорою корумпованій владі. У випадку пана Сайґо Такаморі, якого Сейго Накано вважав героєм, набагато більшим за себе, Ойомей освятив своє повстання проти уряду Мейдзі як героїчне. Сейго Накано у своїх поглядах на реставрацію Мейдзі яка докорінно змінила Японську імперію, він розглядав цю історичну подію як результат народного невдоволення деспотичним правлінням яке було запроваджено в Японії в часи правління сьогунату який мав майже необмежену владу в країні. Але хоча лідери реставрації були об'єднані в героїчній боротьбі з деспотичним урядом сьогунату, в них стався розкол, під час якого люди, які цінували свободу, такі як Сайґо, були відсторонені, а замість цього «олігархія» Мейдзі дозволила західним ідеям хлинути в Японію тим самим підриваючи унікальний дух цієї країни, а також було створено систему олігархічно-бюрократичного правління, яке суперечило народній волі. Під час Першого руху за захист конституції Сейго Накано невпинно атакував уряд Кацура та систему кланового уряду ханбацу (олігархія Мейдзі), як письменник у газеті Асахі Сімбун, завдяки цьому він заслужив репутацію ліберала та при цьому отримав невдоволення газети, що призвело до запуску газети «Tohodironsha» в 1916 році. Після обрання Сейго Накано до парламенту Японської імперії в 1920 році, він приєднався до покоління молодих політиків-реформаторів, потім зрештою він приєднавшись до політика пана Інукаї Цуйосі та Какусін Курабу (Клуб реформаторів) у 1922 році, але пізніше він вважав, що жодних серйозних змін в Японській імперії не можна було зробити за межами однієї з двох основних японських партій, і тому він перейшов до Кенсейкай у 1924 році. Після Маньчжурського інциденту Сейго Накано захоплювався ініціаторами цієї змови, порівнюючи їхні рішучі дії з коливанням кабінету міністрів Японської імперії пана Танаки, це було порівняння між жорсткою політикою та політикою капітуляції перед США в питаннях Республіки Китай. Щоб сформувати сильний уряд Японської імперії, та щоб впоратися з кризою на початку 1930-х років, Сейго Накано спочатку спробував організувати союз двох панівних японських політичних партій «Асоціація друзів конституційного правління» й «Конституційно-демократична партія», а потім організував політичну партію «Кокумін Домей» (Громадянський альянс) разом з Адачі Кендзо, але це йому не вдалося. Однак через розбіжності між ними альянс розпався, і Сейго Накано сформував Тохокай у 1936 році. Пізніше він приєднався до Асоціації допомоги трону, але покинув її наприкінці 1940 року на знак протесту проти обмежень, накладених на неї консервативними силами, насамперед дзайбацу та партійними політиками. Згодом він став запеклим противником впливового політика Японської імперії пана Тодзьо Хідекі та сформованого ним японського уряду, перш ніж вчинити ритуальне самогубство під тиском уряду Японської імперії в 1943 році.
Тояма Міцуру (япон. 頭山 満, 27 травня 1855 — 5 жовтня 1944) був японським правим ультранаціоналістом, засновником…
Тояма Міцуру (япон. 頭山 満, 27 травня 1855 — 5 жовтня 1944) був японським правим ультранаціоналістом, засновником організації (спілки) Генйоша (Товариство Чорного океану), та Товариство Чорного Дракона. Тояма Міцуру був рішучим прихильником паназійства (сфера спільного процвітання Великої Східної Азії).
Куріно Сін'їтіро (яп. 栗野慎一郎, 29 листопада 1851, Фукуока, Сьогунат Токугава — 15 листопада 1937, Японська імперія) —…
Куріно Сін'їтіро (яп. 栗野慎一郎, 29 листопада 1851, Фукуока, Сьогунат Токугава — 15 листопада 1937, Японська імперія) — японський дипломат періодів Мейдзі та Тайшо, був надзвичайним посланником і повноважним міністром Японії в США (1894—1896) і в Росії, а також надзвичайним і повноважним послом у Франції.
Шібусава Ейїчі (яп. 澁澤 榮一 / 渋沢 栄一, しぶさわ えいいち, Shibusawa Eiichi; 16 березня 1840(18400316) — 11 листопада 1931) —…
Шібусава Ейїчі (яп. 澁澤 榮一 / 渋沢 栄一, しぶさわ えいいち, Shibusawa Eiichi; 16 березня 1840(18400316) — 11 листопада 1931) — японський самурай, чиновник, підприємець, благодійник. Державний службовець 2-го старшого рангу, віконт (з 1920). Народився у селі Чіарай, провінція Мусаші, Японія (нині — місто Фукая). Походив із селян, вислужився до самураїв. У часи реставрації Мейджі працював помічником у міністерстві фінансів, був радником міністра Іноуе Каору. Після полишення державної служби зайнявся підприємництвом, був співзасновником і головою багатьох японських фірм та організацій: Першого державного банку (1875 — 1916), Фізико-хімічного інституту (нині — RIKEN), Токійської біржі, Імперського готелю (1907 — 1909) тощо. Очолював ряд освітніх закладів: школу Нішьо (нині — університет «школа Нішьо»), Комерційно-юридичний лекторій (нині — університет Хітоцубаші), Окурську торговельну школу (нині — Токійський економічний університет). На основі «Бесід і суджень» Конфуція розробив власну «філософію менеджменту». За заслуги у економічній царині отримав прізвисько «батько японського капіталізму». Помер в селі Такінокава, Токіо, Японія. Псевдо — Сейєн (青淵, せいえん).