Шумей Окава (яп. 大川 周明, 6 грудня 1886 – 24 грудня 1957) — японський націоналіст й паназіатський письменник, відомим…Шумей Окава (яп. 大川 周明, 6 грудня 1886 – 24 грудня 1957) — японський націоналіст й паназіатський письменник, відомим своїми публікаціями про японську історію, філософію, релігії, індійську філософію та колоніалізм.
Цуґухару Фудзіта (фр. Tsuguharu Fujita, також Леонард Фужита (фр. Léonard Foujita, яп. 藤田嗣治, ふじた つぐはる; *27 листопада…Цуґухару Фудзіта (фр. Tsuguharu Fujita, також Леонард Фужита (фр. Léonard Foujita, яп. 藤田嗣治, ふじた つぐはる; *27 листопада 1886, Токіо — 29 січня 1968, Цюрих) — художник з Франції, японського походження. Представник так званої «паризької школи». Малював побутові картини, оголену натуру, тварин.
Сакутаро Хаґівара (яп. 萩原 朔太郎) (нар. 1 листопада 1886 — пом. 11 травня 1942) — японський письменник та поет періоду…Сакутаро Хаґівара (яп. 萩原 朔太郎) (нар. 1 листопада 1886 — пом. 11 травня 1942) — японський письменник та поет періоду Тайсьо та раннього періоду Сьова у Японії. Реформатор японської поезії, звільнив японський вільний вірш (верлібр) від традиції слідування усталеним правилам. Вважається «Батьком сучасної розмовної поезії в Японії». За своєї кар'єри опублікував багато томів есе, афоризмів, літературної та культурної критики.
Дендзо Ісідзакі (яп. 石崎 伝蔵; нар. 20 жовтня 1886 — 29 квітня 1999) — японський довгожитель, вік якого підтверджено…Дендзо Ісідзакі (яп. 石崎 伝蔵; нар. 20 жовтня 1886 — 29 квітня 1999) — японський довгожитель, вік якого підтверджено Групою геронтологічних досліджень (GRG) та Групою LongeviQuest (LQ). Він був найстарішим живим чоловіком в Японії. 25 грудня 1998 року після смерті Волтера Річардсона, він став найстарішим живим чоловіком у світі. Також він входив до 20 найстаріших підтверджених чоловіків у світі та був 9-ю найстарішою живою людиною у світі. Помер у віці 112 років 191 день.
Дзісабуро Одзава (яп. 小沢治三郎; 2 жовтня 1886, префектура Міядзакі, Японська імперія — 9 листопада 1966, Токіо, Японія) —…Дзісабуро Одзава (яп. 小沢治三郎; 2 жовтня 1886, префектура Міядзакі, Японська імперія — 9 листопада 1966, Токіо, Японія) — японський військовий діяч і флотоводець, віцеадмірал (15 листопада 1940) Імперського флоту Японії, останній головнокомандувач Об'єднаного флоту, учасник Другої світової війни. Вважався одним із найбільш перспективних морських офіцерів Японії завдяки власним новаторським поглядам у питанні використання авіаносців під час ведення бойових дій.
Нобутаке Кондо (яп. 近藤 信竹; 25 вересня 1886, Осака, Японська імперія — 19 лютого 1953, Токіо, Японія) — японський…Нобутаке Кондо (яп. 近藤 信竹; 25 вересня 1886, Осака, Японська імперія — 19 лютого 1953, Токіо, Японія) — японський флотоводець і військовий діяч, адмірал (29 квітня 1943) Імперського флоту Японії, учасник Другої світової війни, яку зустрів на посаді командира 2-о флоту. Маючи доволі великий авторитет серед офіцерів та рядових матросів, фактично був другою після Ісороку Ямамото особою на флоті.
Ренсуке Ісогаї (яп. 磯谷 廉介; 3 вересня 1886 — 6 червня 1967) — японський штабний офіцер і воєначальник…Ренсуке Ісогаї (яп. 磯谷 廉介; 3 вересня 1886 — 6 червня 1967) — японський штабний офіцер і воєначальник, генерал-лейтенант, губернатор Гонконгу під японською окупацією з 20 лютого 1942 року по 24 грудня 1944 року.
Дзюн'ітіро Танідзакі (яп. 谷崎潤一郎, варіанти написання імені українською: Дзюньїтіро Танідзакі, Джюн'ічіро Танідзакі…Дзюн'ітіро Танідзакі (яп. 谷崎潤一郎, варіанти написання імені українською: Дзюньїтіро Танідзакі, Джюн'ічіро Танідзакі, Джюн'їчіро Танідзакі, 24 липня 1886 — 30 липня 1965) — японський письменник і драматург, вважається одним з найвидатніших японських письменників ХХ сторіччя. Його прозові й драматичні твори дістали високу оцінку критиків як у Японії, так і в усьому світі. Сім разів номінований на Нобелівську премію (1958—1964 роки). Член Імператорської Академії мистецтв (1923), лауреат премії «Асахі» (1948), кавалер Ордена культури (1949), заслужений діяч культури Японії (1952). Перший японський письменник, обраний почесним членом Академії мистецтв і літератури США (1964). Танідзакі звертався до найрізноманітніших стилів і засобів вираження — від бентежних описів сексуальності та руйнівної еротичної одержимості до виписаних у найтонших подробицях сцен родинного життя в часи бурхливих змін японського суспільства, незмінно зберігаючи вишуканість і нешаблонність письма. Володів надзвичайно широкою палітрою мовних засобів — від виразів «високого стилю» і китайської поезії до жаргонізмів і діалектів. Так, твори «чистої літератури», де розкриття тем чуттєвості та звичаїв описуваних часів подається на найвищому рівні художнього стилю і форми, принесли Танідзакі славу «великого майстра красного письменства» і прозвання «Великий Танідзакі». Червоною ниткою крізь художні твори та есе проходить тема пошуків культурної ідентичності в перетині традицій Японії та Заходу. Разом із тим, він написав чимало розважальних творів, причому не лише історичні романи, казки й легенди в традиціях усної творчості, а й детективи і трилери з нальотом чорного гумору; в цьому жанрі він був одним з перших у Японії.
Місао Фудзімура яп. 藤村 操 2 липня 1886 — 22 травня 1903 — японський студент, юний поет і філософ, якого в основному…Місао Фудзімура яп. 藤村 操 2 липня 1886 — 22 травня 1903 — японський студент, юний поет і філософ, якого в основному пам'ятають через його прощальний вірш.
Коса́ку Яма́да (яп. 山田耕筰, * 9 червня 1886, Токіо — † 29 грудня 1965, Токіо) — японський композитор і диригент. Професор…Коса́ку Яма́да (яп. 山田耕筰, * 9 червня 1886, Токіо — † 29 грудня 1965, Токіо) — японський композитор і диригент. Професор Токійської музичної академії. Член Японської академії мистецтв (1957). Один із основоположників нового напрямку музичного мистецтва в Японії. У багатьох західно-європейських довідниках ім'я Косаку Ямада передано як Kósçak Yamada — формою на європейський манер, якою, імовірно, послуговувався сам композитор на Заході. Косаку народився і помер у Токіо.
Хіросі Осіма (яп. 大島浩; 19 квітня 1886 — 6 червня 1975, Токіо) — японський військовий і політичний діяч, барон…Хіросі Осіма (яп. 大島浩; 19 квітня 1886 — 6 червня 1975, Токіо) — японський військовий і політичний діяч, барон, генерал-лейтенант Імперської армії Японії.
Ніссьо Іноуе (яп. 井上 日召) — японський радикальний буддійський проповідник секти «Нічіренізму», який заснував міжвоєнну…Ніссьо Іноуе (яп. 井上 日召) — японський радикальний буддійський проповідник секти «Нічіренізму», який заснував міжвоєнну японську ультраправу бойову організацію «Кецумейдан» (яп. 血盟団 Ліга крові). Всупереч поширеній думці, Ніссьо Іноуе ніколи не був висвяченим монахом буддійської секти «Нітірен-сю», а був більше самозваним буддійським проповідником, чиї екстремістські принципи були широко засуджені основним (головним) японським буддистським істеблішментом тогочасної Японської імперії.
Ішікава Такубоку (яп. 石川 啄木, Ішікава Такубоку, 20 лютого 1886, село Шібутамі, префектура Івате, Японія — 13 квітня…Ішікава Такубоку (яп. 石川 啄木, Ішікава Такубоку, 20 лютого 1886, село Шібутамі, префектура Івате, Японія — 13 квітня 1912) — японський поет, літературний критик. Поезія Такубоку мала значний вплив на розвиток жанру танка.
Сейго Накано (яп. 中野 正剛, 12 лютого 1886 – 27 жовтня 1943) японський журналіст й політик часів Японської імперії…Сейго Накано (яп. 中野 正剛, 12 лютого 1886 – 27 жовтня 1943) японський журналіст й політик часів Японської імперії, відомий насамперед своєю причетністю до японської ультраправої політики через лідерство в японській партії Тохокай «Товариство далекого сходу» (яп. 東方会), а також через своє політичне протистояння з одним з наймогутніших тогочасних японських державних діячів Тодзьо Хідекі та можливе самогубство (або вбивство) за нез'ясованих обставин. Сейго Накано народився у місті Фукуока, Японська імперія, він чотири роки навчався в токійському університеті Васеда, де написав низку статей для журналу «Nihon oyobi Nihonjin» (Японія та японці), перш ніж закінчити навчання в липні 1909 року. У цих та інших промовах й статтях Сейго Накано висловлював свої політичні погляди. Сейго Накано підтримував опозицію до так званої японської політичної/економічної еліти (істеблішменту) протягом усього свого життя, своєю чергою він критикував японських олігархів, таких як Кацура Таро, уряд барона Танака Гічі, та зрештою одного з найвпливовіших діячів Японської імперії Тодзьо Хідекі, критика якого зрештою коштував йому життя. Однак, попри на свою опозицію до них, Сейго Накано залишався відданим роботі в політичних партіях, він також відкидав спроби насильницького перевороту та путчі молодих офіцерів. Великий вплив на політичну думку Сейго Накано мала традиція китайського філософа Вана Янміна (Ойомей). Приймаючи інтуїтивістський, автономістський погляд на особистість, Вана Янміна думав, що наголошував на тому, що людина ідентифікує як «добре» чи «справедливе», над багатством і покорою корумпованій владі. У випадку пана Сайґо Такаморі, якого Сейго Накано вважав героєм, набагато більшим за себе, Ойомей освятив своє повстання проти уряду Мейдзі як героїчне. Сейго Накано у своїх поглядах на реставрацію Мейдзі яка докорінно змінила Японську імперію, він розглядав цю історичну подію як результат народного невдоволення деспотичним правлінням яке було запроваджено в Японії в часи правління сьогунату який мав майже необмежену владу в країні. Але хоча лідери реставрації були об'єднані в героїчній боротьбі з деспотичним урядом сьогунату, в них стався розкол, під час якого люди, які цінували свободу, такі як Сайґо, були відсторонені, а замість цього «олігархія» Мейдзі дозволила західним ідеям хлинути в Японію тим самим підриваючи унікальний дух цієї країни, а також було створено систему олігархічно-бюрократичного правління, яке суперечило народній волі. Під час Першого руху за захист конституції Сейго Накано невпинно атакував уряд Кацура та систему кланового уряду ханбацу (олігархія Мейдзі), як письменник у газеті Асахі Сімбун, завдяки цьому він заслужив репутацію ліберала та при цьому отримав невдоволення газети, що призвело до запуску газети «Tohodironsha» в 1916 році. Після обрання Сейго Накано до парламенту Японської імперії в 1920 році, він приєднався до покоління молодих політиків-реформаторів, потім зрештою він приєднавшись до політика пана Інукаї Цуйосі та Какусін Курабу (Клуб реформаторів) у 1922 році, але пізніше він вважав, що жодних серйозних змін в Японській імперії не можна було зробити за межами однієї з двох основних японських партій, і тому він перейшов до Кенсейкай у 1924 році. Після Маньчжурського інциденту Сейго Накано захоплювався ініціаторами цієї змови, порівнюючи їхні рішучі дії з коливанням кабінету міністрів Японської імперії пана Танаки, це було порівняння між жорсткою політикою та політикою капітуляції перед США в питаннях Республіки Китай. Щоб сформувати сильний уряд Японської імперії, та щоб впоратися з кризою на початку 1930-х років, Сейго Накано спочатку спробував організувати союз двох панівних японських політичних партій «Асоціація друзів конституційного правління» й «Конституційно-демократична партія», а потім організував політичну партію «Кокумін Домей» (Громадянський альянс) разом з Адачі Кендзо, але це йому не вдалося. Однак через розбіжності між ними альянс розпався, і Сейго Накано сформував Тохокай у 1936 році. Пізніше він приєднався до Асоціації допомоги трону, але покинув її наприкінці 1940 року на знак протесту проти обмежень, накладених на неї консервативними силами, насамперед дзайбацу та партійними політиками. Згодом він став запеклим противником впливового політика Японської імперії пана Тодзьо Хідекі та сформованого ним японського уряду, перш ніж вчинити ритуальне самогубство під тиском уряду Японської імперії в 1943 році.
