Канно Юґо (яп. 菅野 祐悟, Kanno Yūgo, нар. нар. 5 червня 1977(1977-06-05) , Каваґое, Префектура Сайтама ) — японський…Канно Юґо (яп. 菅野 祐悟, Kanno Yūgo, нар. нар. 5 червня 1977(1977-06-05) , Каваґое, Префектура Сайтама ) — японський композитор і музикант, відомий своєю роботою над багатьма телевізійними драмами, аніме-серіалами та фільмами.
Фуюко Мацуї (яп. 松井冬子, Matsui Fuyuko, народилася 20 січня 1974 року) — сучасна японська художниця, яка спеціалізується…Фуюко Мацуї (яп. 松井冬子, Matsui Fuyuko, народилася 20 січня 1974 року) — сучасна японська художниця, яка спеціалізується на живописі "Nihonga". Вона відома своєю серією картин "New Kusozu" (живопис дев'яти етапів розкладання трупа) та "Yureiga" (картини привидів). Мацуї створювала свої роботи на основі результатів власного психоаналізу, надаючи велику вагу своїм почуттям та інтересам до насильства, переживання втрати, репресій, стресу та травми. Завдяки процесу самодослідження вона виявила, що теми її творів є універсальними для всіх живих істот — життя та смерть, секс, самолюбство, самокалічення, особисте "я" та інші, цей світ та наступний, бажання та пристрасті.
Такаші Такеучі (яп. 武内 崇, Такеучі Такаші; нар. 28 серпня 1973, Японія) — японський художник, ілюстратор та дизайнер…Такаші Такеучі (яп. 武内 崇, Такеучі Такаші; нар. 28 серпня 1973, Японія) — японський художник, ілюстратор та дизайнер персонажів. Найбільш відомий як співзасновник компанії Type-Moon, яка спеціалізується на створенні візуальних новел та аніме. Він здобув популярність завдяки своїм ілюстраціям до візуальних новел Tsukihime та Fate/stay night, які були згодом адаптовані у формі аніме-серіалів та манґи. Такеучі часто співпрацює з геймдизайнером Кіноко Насу, з яким разом створив основні проєкти Type-Moon. У 2008 році вони написали спеціальний сценарій до візуальної новели 428: Shibuya Scramble (Sega/Chunsoft) для консолі Wii. Згодом на основі цього сценарію було створено аніме-продовження під назвою Canaan. Справжнє ім'я — Томотака Такеучі (яп. 竹内 友崇).
Джин Ґото (яп. 後藤 仁, Gotō Jin, народився в 1968 році в префектурі Хіого) — японський художник, що працює в стилі…Джин Ґото (яп. 後藤 仁, Gotō Jin, народився в 1968 році в префектурі Хіого) — японський художник, що працює в стилі ніхонґа та є автором книжок-ілюстрацій.
Окуяма Ґіхачіро (奥山 儀八郎, 17 лютого 1907 — 1 жовтня 1981) — японський комерційний митець та ксилограф, який працював у…Окуяма Ґіхачіро (奥山 儀八郎, 17 лютого 1907 — 1 жовтня 1981) — японський комерційний митець та ксилограф, який працював у стилях шінханґа та сосакуханґа. Відомий своїми кольоровими та чорно-білими пейзажами, а також роботами, в яких модернізація контрастує з традиційними мотивами. Народився в місті Саґає (префектура Ямаґата, регіон Тохоку). Починав як комерційний митець, створюючи оголошення для різних компаній, а у 1931 році заснував власне рекламне агентство. Створив успішні комерційні проєкти для Japan Wool Company та Nikka Whiskey. Вивчав ксилографію з Ґаджін Косака та відомого на той час Кендо Ішії і брав участь у виставках, починаючи з 1927 року. За усе своє життя Окуяма створив понад тисячу робіт. Під час Другої світової війни був членом організації Nihon Hanga Hokokai, яка забезпечувала під час війни доступ до робочих матеріалів для митців-ксилографів. Після війни Окуяма Ґіхачіро заснував Nihon Hanga Kenkyusho, яка допомагала митцям публікувати та рекламувати свої роботи.
Шімура Тацумі (яп. 志村立美, 17 лютого 1907 — 4 травня 1980) — японський художник та ілюстратор. Справжнє ім'я — Сентаро…Шімура Тацумі (яп. 志村立美, 17 лютого 1907 — 4 травня 1980) — японський художник та ілюстратор. Справжнє ім'я — Сентаро (仙太郎). Народився в місті Такасакі, префектура Ґунма, у сім'ї власника ломбарду. Пізніше переїхав до Йокогами. Навчався на курсах дизайну середньої технічної школи Канаґава, але у 1924-ому році кинув навчання і став учнем Ямакава Шюхо. Отримавши рекомендацію від Ямакава, Шімура починає працювати ілюстратором. Деякі роботи для компанії Канеда Шьотен (金田商店) були виконані в стилі шін-ханґа. Шімура виставляє свої картини в місцевих асоціаціях, очолюваних Кабураґі Кійоката, Шінсуй Іто та Ямакава Шюхо. Також малював фронтиспіси для книг (наприклад, роману Хасеґава Кайтаро), а також для різних журналів, серед яких «Друг домогосподарки» (яп. 主婦の友, кириліз.: Шюфу но томо) та «Жіночий світ» (яп. 婦女界, кириліз.: Фуджьо-кай). В останні роки життя Шімура повертається до більш традиційного японського живопису. У 1976-му році став головою Японської асоціації видавців художників (яп. 日本出版美術家連盟). Помер у віці 73 років у лікарні району Шінджюку, Токіо.
Окумура Коїчі (奥村厚一, 1 липня 1904 — 25 червня 1974) — японський художник, який спеціалізувався на пейзажах. Народився в…Окумура Коїчі (奥村厚一, 1 липня 1904 — 25 червня 1974) — японський художник, який спеціалізувався на пейзажах. Народився в районі Кіта, Кіото. У 1923—1928 роках навчався в Кіотському університеті мистецтв, після чого вчився у Нішімура Ґоун. Викладав у Кіотському університеті мистецтв (де у 1974 році став емеритом) та Мистецькому коледжі міста Саґа. Починаючи з 1948-го року працював з видавцем Унсодо і створив кілька серій принтів, наприклад «Дванадцять краєвидів Кіото».
Токурікі Томікічірō (徳力 富吉郎, 22 березня 1902 — 1 липня 2000) — японський художник та ксилограф, представник рухів…Токурікі Томікічірō (徳力 富吉郎, 22 березня 1902 — 1 липня 2000) — японський художник та ксилограф, представник рухів шін-ханґа та сосаку-ханґа. Народився у Кіото в родині митців, нащадків Кано Сансецу. З 1920 по 1923 роки навчався в Кіотському університеті мистецтв, звідки випустився з відзнакою. Також в різні роки навчався у Цучіда Бакусен та Ямамото Шункьо. У результаті Великого кантоського землетрусу багато митців з Токіо перебралися в Кіото. У ці роки Токурікі заводить дружбу з Ун'їчі Хірацука, одним з провідних митців руху сосаку-ханґа. Саме після цієї зустрічі Токурікі почав займатися ксилографією. У 1929 році разом з Асада Бенджі (麻田 弁自) та Асано Такеджі (浅野竹二) заснував асоціацію для митців сосаку-ханґа, а в 1932 році почав випускати газету з Тайшю Ханґа (大衆版画). Допомагав публікувати роботи своїх друзів. Після Другої світової війни відкрив власну студію і приймав учнів. За свої досягнення, Токурікі отримав Орден Священного скарбу (4-го класу) та Нагороду за культурі заслуги міста Кіото.
Іто Шінсуй (伊東 深水, 4 лютого 1898 — 8 травня 1972) — японський художник та майстер укійо-е періодів Тайшьо та Шьова.…Іто Шінсуй (伊東 深水, 4 лютого 1898 — 8 травня 1972) — японський художник та майстер укійо-е періодів Тайшьо та Шьова. Один із найвідоміших представників напряму шін-ханґа. Справжнє ім'я — Іто Хаджіме (伊東 一).
На Хє Сок (кор. 나혜석, Na Hye-sok; 18 квітня 1896 — 10 грудня 1948) — корейська художниця, поетеса і письменниця…На Хє Сок (кор. 나혜석, Na Hye-sok; 18 квітня 1896 — 10 грудня 1948) — корейська художниця, поетеса і письменниця, активістка феміністичного руху скульпторка, журналістка, політична діячка.
Кітані Чіґуса (木谷 千種, 17 лютого 1895 — 24 січня 1947) — японська художниця в стилі ніхонґа та викладачка живопису.…Кітані Чіґуса (木谷 千種, 17 лютого 1895 — 24 січня 1947) — японська художниця в стилі ніхонґа та викладачка живопису. Відома своїми біджінґа (портретами вродливих жінок). Справжнє ім'я — Йошіока Ей (吉岡 英). Народилася в Кіта-ку («північний район») міста Осака. Навчалася у школі Шімідзудані, де вивчала качо-е (малюнки птахів і квітів) під керівництвом Фукада Чьокуджьо (深田直城), відомого художника школи Шіджьо. Переїхала в Токіо, щоб навчатися у Ікеда Шьоен (池田蕉園). Після повернення в Осаку, була ученицею Кітано Цунетомі та Нода Кьюхо (野田九浦). У 1919-му році навчалася в Кіото у Кікучі Кейґецу. Також два роки провела у місті Сієтл, штат Вашинґтон. У 1920-му році одружилася з Кітані Хоґін (木谷蓬吟), дослідника творчості Чікамацу Мондзаемона. Того ж року заснувала школу малювання у рідній Осаці. Її метою було виховання талановитих художниць та покращення статусу жінок в мистецтві в цілому.
Тань Тинг-пхо (кит.: 陳澄波; піньїнь: Chén Chéngbō; Pe̍h-ōe-jī: Tân Têng-pho; 2 лютого 1895 — 25 березня 1947) —…Тань Тинг-пхо (кит.: 陳澄波; піньїнь: Chén Chéngbō; Pe̍h-ōe-jī: Tân Têng-pho; 2 лютого 1895 — 25 березня 1947) — тайванський художник і політик. У 1926 році його картина «Вулиця Цзяї» була представлена на сьомій Імператорській художній виставці в Японії, ставши першою роботою тайванського художника на цій виставці. Тань присвятив своє життя освіті й мистецтву, сприяючи розвитку гуманістичної культури на Тайвані та естетичному вихованню тайванського народу. Він був убитий під час інциденту 28 лютого 1947 року — повстання, яке придушив Гоміньдан.
Терашіма Шімей (寺島紫明, 8 листопада 1892 — 13 січня 1975) — японський художник, який творив у періоди Мейджі та Шьова.…Терашіма Шімей (寺島紫明, 8 листопада 1892 — 13 січня 1975) — японський художник, який творив у періоди Мейджі та Шьова. Народився в містечку Акаші префектури Хьоґо у сім'ї торговця бавовнянами тканинами. Мав двох старших сестер. У дитинстві був хворобливим. Ім'я при народженні — Токушіґе. Коли Терашіма виповнилося дев'ять років, він захопився читанням і почав малювати. У березні 1908 року, після закінчення середньої школи, почав залучатися до сімейної справи і часто їздив до свого дядька по батьковій лінії, який був також продавцем бавовни в Осаці. Коли Терішама було 17 років, його батько помер і сімейний бізнес успадкувала одна з його старших сестер, Цута. Водночас він приєднується до мистецького угруповування у рідному містечку і вчиться віршоскладанню у Вакаяма Бокусуї. У 1911 році Терашіма публікує кілька своїх танка під іменем Терашіма Тамадаре у журналі «Сосаку» (創作). У віці 20 років переїхав у Токіо за сприяння художника Янаґіда Кенкічі (柳田健吉). Більшість його тогочасних односельців були учнями художньої школи і частково через це Терашіма почав малювати пейзажі. Янаґіда порадив йому стати справжнім художником і здобути відповідну освіту, після чого Терашіма йде вчитися до Кабураґі Кійоката. Кілька разів виставляв свої роботи на Японській виставці образотворчого мистецтва (日展, Ніттен), де отримував різноманітні відзнаки та нагороди. У 1936 році Терашіма вирішив покинути Токіо і переїхав до своєї старшої сестри Цути у місто Нішіномія. У 1945-го в рамках трудової мобілізації працював на заводі компанії Kawanishi Aircraft Company в окупованому Інчхоні. Восени 1974 року Терашіма важко захворів і помер наступного року від крововиливу у мозок. Похований на території храму Міцудзо-ін (密蔵院) у рідному місті Акаші.
Дōмото Іншьō (堂本 印象, 25 грудня 1891 – 5 вересня 1975) — японський художник. Справжнє ім'я — Дōмото Санносуке. З…Дōмото Іншьō (堂本 印象, 25 грудня 1891 – 5 вересня 1975) — японський художник. Справжнє ім'я — Дōмото Санносуке. З раннього віку працював у Тацумура Хейдзо. Домото розмалював близько 600 інтер'єрів та стель у різних біддійських храмах та святинях, серед яких Тофуку-джі в районі Хіґашіяма у Кіото. У 1933 році він за 17 днів розмалював стелю одного з залів, прикрасивши її великим і яскравим «синім драконом». Домото часто виконував замовлення для різних монастирів. У Чінсаку-ін він розмалював розсувні двері перед садком, де любив проводити час Сен но Рікю. У храмі Хонен-ін він працював над оформленням двох кімнат. Зазвичай ці кімнати розмальовували представники школи Кано. Домото оформив їх в абстрактному стилі, зобразивши верби, розвіяні вітром. Окрім цього, Домото працював над дизайнами тканин для фурошікі. Спочатку він використовував мало кольорів, але з розвитком технік фарбування, Домото його малюнки ставали все більш різнобарвними. У 1936 році заснував власну школу малювання, яка існує й досі. У 1944 році отримав звання Митця Імператорського Двору, а у 1961 році отримав Орден культури. У Токіо є його власний музей, де постійно проходять виставки Домото та інших художників.
Умехара Рюдзабуро (яп. 梅原 龍三郎; *9 березня 1888(18880309) — 16 січня 1986) — японський художник XX століття у західному…Умехара Рюдзабуро (яп. 梅原 龍三郎; *9 березня 1888(18880309) — 16 січня 1986) — японський художник XX століття у західному стилі.
Цуґухару Фудзіта (фр. Tsuguharu Fujita, також Леонард Фужита (фр. Léonard Foujita, яп. 藤田嗣治, ふじた つぐはる; *27 листопада…Цуґухару Фудзіта (фр. Tsuguharu Fujita, також Леонард Фужита (фр. Léonard Foujita, яп. 藤田嗣治, ふじた つぐはる; *27 листопада 1886, Токіо — 29 січня 1968, Цюрих) — художник з Франції, японського походження. Представник так званої «паризької школи». Малював побутові картини, оголену натуру, тварин.
Ікеда Теруката (池田輝方, 4 січня 1883 — 6 травня 1921) — японський художник періодів Мейджі і Тайшьо. Чоловік японської…Ікеда Теруката (池田輝方, 4 січня 1883 — 6 травня 1921) — японський художник періодів Мейджі і Тайшьо. Чоловік японської художниці Ікеда Шьоен. Справжнє ім'я — Шьошіро Ікеда. Народився у Чюо-ку, Токіо, у сім'ї теслі. У 12 років почав навчатися у Тошіката Мідзуно. У 1899-му році переїхав у Окаяма, але через рік знову повернувся до Токіо і продовжив навчання у Тошіката. У 1901-му році приєднався до мистецького угруповування під назвою "уґокай" (烏合会), сформованого учнями Тошіката та інших тогочасних майстрів, Цукіока Йошітоші та Оґата Ґекко. Дружив з Кабуракі Кійоката. У 1983-му Ікеда заручився з Сакакібара Шьоен (після одруження — Ікеда Шьоен), яка іноді позувала для його робіт. У 1907-му році навчався у Каваї Ґьокудо. Того ж року Ікеда сам давав уроки японського живопису французькому митцю Поля Жакуле, який цікавився укійо-е. У 1917-му році разом з дружиною працював над ілюстраціями для Токуда Шюсей та Косуґі Тенґай. Пізніше також малював для журналів, газет та створював фротиспіси. Після смерті дружини у 1917-му році почав зловживати алкоголем. Помер Ікеда від легеневої хвороби. Його могила знаходиться на цвинтарі Янака в районі Тайто, Токіо.
Сею Іто (яп. 伊藤晴雨, Іто: Сею); 3 березня 1882(1882березня03), Токіо — 28 січня 1961, там же) — японський художник, який…Сею Іто (яп. 伊藤晴雨, Іто: Сею); 3 березня 1882(1882березня03), Токіо — 28 січня 1961, там же) — японський художник, який вважається «батьком сучасного кімбаку». Життя Іто послужило основою класичного фільму у жанрі романтичного порно «Екзотичний танець красуні: Катування!» 1977 року цей фільм завершує «трилогію періоду Сьови» режисера Нобору Танакі.
Охара Косон (яп. 小原古邨, 1877, Канадзава — 1945, Токіо) — відомий японський художник зламу XIX—XX ст., представник…Охара Косон (яп. 小原古邨, 1877, Канадзава — 1945, Токіо) — відомий японський художник зламу XIX—XX ст., представник традиційного японського живопису, так званої нової ніхонга.
Іґава Сенґай (井川洗厓, 1 травня 1879 — 13 жовтня 1961) — японський художник та ксилограф періодів Мейджі та Тайшьо.…Іґава Сенґай (井川洗厓, 1 травня 1879 — 13 жовтня 1961) — японський художник та ксилограф періодів Мейджі та Тайшьо. Народився у префектурі Ґіфу. Спочатку відправився у Осаку, де навчався ксилографії у Інано Тошіцуне. Пізніше Іґава переїхав у Токіо і став учнем Томіока Ейсен. Разом зі своїм учителем він працював над ілюстраціями для газети «Міяко шімбун» (都新聞), а також створював власні дереворити. Випустився з приватної школи Мистецької асоціації Тайхеййо (太平洋美術会) і згодом сам увійшов до складу цієї асоціації. Іґава служив у армії під час Російсько-японської війни, а після її закінчення займався ілюстраціями книг тогочасних письменників, серед яких Окамото Кідо, Аеба Косон, Накадзато Кайзан (中里介山), Янаґава Шюнйо (柳川春葉), Мацуї Шьойо (松居松葉) та інші. Він також відомий своїми портретами красунь (біджін-ґа), які іноді порівнюють з роботами Кійоката Кабураґі. Одним із учнів Іґава був Хацуяма Шіґеру.
Уему́ра Шьо́ен (яп. 【上村松園】, うえむらしょうえん, англ. Uemura Shōen; нар.23 квітня 1875(18750423) — пом.27 серпня 1949) —…Уему́ра Шьо́ен (яп. 【上村松園】, うえむらしょうえん, англ. Uemura Shōen; нар.23 квітня 1875(18750423) — пом.27 серпня 1949) — японська художниця нового часу. Представниця японського традиційного живопису. Майстер картин, присвячених японським красуням. Народилася в Кіото. Випускниця Кіотської префектурної школи мистецтв (1887). Здобула всеяпонське визнання у 15 років, здобувши приз на мистецькій виставці. Учениця Судзукі Шьонена, Кобо Байрея і Такеучі Сейхо. Осучаснила стиль школи шіджьо. Працювала над історичними сюжетами, образами відомих особистостей японської історії, пейзажами, театральними сценами. Член Імперської академії мистецтв Японії (1941). Першою серед жінок нагороджена Орденом культури Японії (1948). Найвідоміший твір — «Танок-прелюдія» (1936), важлива культурна пам'ятка Японії. Мати художника Уемури Шьоко, бабуся художника Уемури Ацуші. Справжнє ім'я — Уемура Цуне (яп. 【上村津禰】, うえむらつね). Псевдонім — Шьоен («Сосновий сад»).
Хісіда Сюнсьо (яп. 菱田 春草; *21 вересня 1874(18740921) — 16 вересня 1911) — японський художник періоду Мейдзі. Сприяв…Хісіда Сюнсьо (яп. 菱田 春草; *21 вересня 1874(18740921) — 16 вересня 1911) — японський художник періоду Мейдзі. Сприяв відродженню традиційного японського живопису.
Каджіта Ханко (яп. 梶田半古, 23 липня 1870 — 23 квітня 1917) — художник та японський ксилограф, відомий своїми…Каджіта Ханко (яп. 梶田半古, 23 липня 1870 — 23 квітня 1917) — художник та японський ксилограф, відомий своїми фронтиспісами (кучі-е) для романів та літературних журналів. Справжнє ім'я — Джоджіро Каджіта. Народився у 1870 році в сім'ї відомого токійського майстра по металу. У віці одинадцяти років Ханко почав вивчати живопис школи Шіджьо під керівництвом Ґьокуей Набети. Але навчання довелося припинити, коли Ханко захворів на очну інфекцію. Після одужання його наставником став Кенко Ішії, художник школи Нанґа. У 1886 році він виконав замовлення для компанії Kiryu Kosho Gaisha. Того ж року почав використовувати ім'я Ханко і розробляв дереворити на військову тематику (сенсо-е), ілюстрації для періодичних видань та етюди рослин. У 1898 зайняв посаду проректора Школи мистецтва та ремесла у префектурі Тояма, але повернувся до Токіо менш ніж через рік і працював ілюстратором у Йоміурі Шімбун. Найбільшу славу йому принесла робота над серією романів «Золотий демон» авторства Одзакі Койо. У 1902 Ханко повернувся до викладання, ставкши директорам приватної школи Хоккокаї (або Б'яккокаї), яку у свій час відвідували Тоґью Окумура, Кокеї Кобаяші та Сейсон Маеда. Ханко Каджіта помер у віці 47 років від туберкульозу.
Йокояма Тайкан (яп. 横山 大観; *2 листопада 1868(18681102) — 26 лютого 1958) — японський художник першої половини XX…Йокояма Тайкан (яп. 横山 大観; *2 листопада 1868(18681102) — 26 лютого 1958) — японський художник першої половини XX століття.
Окухара Сейко (奥原 晴湖, 1837 — 1913) — японська мисткиня кінця 19-го століття. Народилася у самурайській сім'ї. Основну…Окухара Сейко (奥原 晴湖, 1837 — 1913) — японська мисткиня кінця 19-го століття. Народилася у самурайській сім'ї. Основну частину життя провела в Едо. Під кінець свого проживання в столиці, співмешкала зі своїм учнем Ватанабе Сейран (1855 — 1918). У 1891-му році Окухара вирішила переселитися за місто. Роботи, створені у цей період, вважаються її кращими. Брала уроки у Тані Бунчьо, але не змогла стати його учнем через те, що була жінкою. Окухара, як і більшість тогочасних митців, пристосовувала китайський стиль тушевих картин на японський манер. Її творчість зазнала впливу школи Кано, хоча роботи Окухара відносять до жанру нанґа. Свою популярність вона здобула самотужки, без допомоги літературних чи мистецьких знайомств, подібно до іншої своєї сучасниці на ім'я Ноґучі Шьохін. Обидві були друзями Кідо Такайоші, який був для них меценатом. Окухара була відомою та впізнаваною мисткинею періоду Мейджі, попри те, що це більшість митців в її жанрі були саме чоловіками. Її творчість іноді характеризують як "чоловічну", що можна пояснити як і роллю, якою вдовольнялася більшість тогочасних жінок у мистецтві, так і ліберальним стилем, який Окухара сповідувала. Вона часто носила чоловічий одяг та коротку стрижку, навмисно применшуючи свої жіночі риси. Також вона відмовилася підписувати свої роботи символом джьоші (女史, "пані"), який використовували інші мисткині того часу. Попри те, що багато робіт Окухара знаходиться у приватних колекціях, велика кількість виставлена в Історичному музеї міста Коґа. Інші її картини зберігаються в таких музеях як Токійський національний музей, Музей мистецтв округу Лос-Анджелес, Британський музей, Музей мистецтв Філадельфії, Бруклінський музей, Музей витончених мистецтв (Бостон), Гарвардський художній музей, Художня галерея Єльського університету та інші.
Каванабе Кійосай (*河鍋 暁斎, 18 травня 1831 — 26 квітня 1889) — японський художник жанру укійо-е. Використовував…Каванабе Кійосай (*河鍋 暁斎, 18 травня 1831 — 26 квітня 1889) — японський художник жанру укійо-е. Використовував псевдоніми Сейсей Кійосай, Сюрансай, Байга Додзін.
Кано Хоґай (яп. 狩野 芳崖; *27 лютого 1828(18280227) — 5 листопада 1888) — японський художник кінця періоду Едо і періоду…Кано Хоґай (яп. 狩野 芳崖; *27 лютого 1828(18280227) — 5 листопада 1888) — японський художник кінця періоду Едо і періоду Мейдзі. Мав псевдоним Сьокай.
Кавакамі Тоґай, справжнє ім'я Хіроші (яп. 川上 冬崖; 22 липня 1828, Префектура Нагано — 3 травня 1881, Атамі) — японський…Кавакамі Тоґай, справжнє ім'я Хіроші (яп. 川上 冬崖; 22 липня 1828, Префектура Нагано — 3 травня 1881, Атамі) — японський художник; один із перших, хто працював у стилі йоґа (західний стиль живопису).
Таномура Тікуден (14 липня 1777 — 20 жовтня 1835) — японський художник і письменник періода Едо. Працював під…Таномура Тікуден (14 липня 1777 — 20 жовтня 1835) — японський художник і письменник періода Едо. Працював під псевдонімами Кун-І, Кодзо.
Маруяма Окьо (12 червня 1733 — 31 серпня 1795) — японський художник періоду Едо. Спільно з Мацумура Ґосюн є засновником…Маруяма Окьо (12 червня 1733 — 31 серпня 1795) — японський художник періоду Едо. Спільно з Мацумура Ґосюн є засновником художньої школи Сідзьо, основою якої був реалізм. Вона значно вплинула на розвиток сучасного японської живопису.
Амано Йошітака (яп. 天野喜孝/Yoshitaka Amano) — відомий японський художник-аніматор, режисер та сценарист, актор. Народився…Амано Йошітака (яп. 天野喜孝/Yoshitaka Amano) — відомий японський художник-аніматор, режисер та сценарист, актор. Народився 28 липня 1952-го року. Працює з такими напрямками, як: фантастика, фентезі, мультфільм. Відомий своїми ілюстраціями до «Vampire Hunter D», «Яйце Янгола» і створенням дизайну персонажів, ілюстрацій та логотипів до серії відеоігор «Final Fantasy». Усього робіт 10, з 1973-го по 2014-го року.
Хе Сяннін (кит.: 何香凝; 1878—1972) — китайська революціонерка, феміністка, політична діячка, художниця і поетеса.…Хе Сяннін (кит.: 何香凝; 1878—1972) — китайська революціонерка, феміністка, політична діячка, художниця і поетеса. Учасниця революційної організації Сунь Ятсена Тунменхой. Під час правління Сунь Ятсена в Гуанчжоу обіймала посаду міністерки у справах жінок і виступала за гендерну рівність. У 1924 році організувала перший в Китаї мітинг у міжнародний жіночий день. Після вбивства чоловіка в 1925 році й масового винищення китайських комуністів у 1927 році відійшла від партійної політики на 20 років, але активно брала участь в організації опору японського вторгнення до Китаю. У 1948 році стала однією зі співзасновників Революційного Комітету Гоміндану. Після заснування КНО Хе Сяннін займала кілька високих посад: була віцеголовою національного комітету політичної консультативної ради Китаю (1954—1964 роки), віцеголовою Постійного комітету Всекитайських зборів народних представників (1959—1972), головою Революційного Комітету партії Гоміньдан (1960—1972), і почесною керівницею Всекитайської Федерації Жінок. Хе Сяннін також відома художниця Ліннаньської Школи Китайського мистецтва і в 1960-ті роки обіймала посаду голови китайської асоціації художників. Національний музей Хе Сяннін був відкритий в Шеньчжені в 1997 році, а її роботи публікували на китайських поштових марках.
