Принц Катьо Хіротада (яп. 華頂宮博忠王; 26 січня 1902, Токіо — 24 березня 1924, Сасебо) — 3-й голова дому Катьо-но-мія…Принц Катьо Хіротада (яп. 華頂宮博忠王; 26 січня 1902, Токіо — 24 березня 1924, Сасебо) — 3-й голова дому Катьо-но-мія, однієї з молодших гілок Імператорського дому Японії.
Тана́ка Мітітаро́ (яп. 田中美知太郎, たなかみちたろう; 1902—1985) — японський науковець, дослідник філософії. Народився у префектурі…Тана́ка Мітітаро́ (яп. 田中美知太郎, たなかみちたろう; 1902—1985) — японський науковець, дослідник філософії. Народився у префектурі Ніїґата. Професор Кіотського університету. Займався вивченням античної філософії. Особливих успіхів досяг у дослідженні платонізму. Нагороджений Орденом культури. Автор праць «Логос та ідея», «Платон» та інших.
Ічія Кумаґе (яп. 熊谷 一弥; англ. Ichiya Kumagae; нар. 10 вересня 1890 — пом. 16 серпня 1968) — японський тенісист…Ічія Кумаґе (яп. 熊谷 一弥; англ. Ichiya Kumagae; нар. 10 вересня 1890 — пом. 16 серпня 1968) — японський тенісист, дворазовий срібний призер Олімпійських ігор (1920).
Чхве Намсон (кор. 최남선, 崔南善, 26 квітня 1890 – 10 жовтня 1957) – південнокорейський літературний діяч, який зробив внесок…Чхве Намсон (кор. 최남선, 崔南善, 26 квітня 1890 – 10 жовтня 1957) – південнокорейський літературний діяч, який зробив внесок у розвиток сучасної корейської літератури. З іншого боку, він, разом з поетом Лі Ґвансу (кор. 이광수), відомий своїм переходом на сторону японської окупаційної влади та японським колабораціонізмом. Відомий під низкою інших імен, таких як Чханхин (кор. 창흥), Коннюк (кор. 공륙) та Юктан (кор. 육당). Чхве Намсон народився у Хансоні (сьогодні — Сеул, Південна Корея), та проживав у дитинстві в Чхорвоні провінції Канвон та Чханвоні провінції Південний Кьонсан. За державні кошти Корейської імперії він поїхав на навчання до Японії, де він кілька разів покидав та поновлював навчання, і в 1907 році був відрахований з Університету Васеда через участь у студентському страйку. У 1908 році разом з Лі Ґвансу видав перший випуск власного молодіжного журналу «Хлопець» (кор. 《소년》), але після японської окупації Кореї під тиском імперіальної влади вони були вимушені припинити діяльність. За допомоги Лі Ґвансу він випустив наступні журнали: «Червоний чоґорі» (《붉은 저고리》, 1912), «Хлопчик», «Нова зірка» (《아이들 보이》, 《새별》, 1913). Проте на підставах наказу «Про друковані видання» від Генерал-губернаторства Чосону вони були примусово скасовані. У 1914 році Чхве Намсон почав видавати журнал «Юність» (《청춘》), випуск якого також був припинений під тиском японської влади у 1918 році. Під час подій Руху 1 березня, він був одним із 48 депутатів, що планували та просували цей рух, а також написав та озвучив Декларацію незалежности Кореї. За підозру у підбурюванні Руху 1 березня був ув’язнений, і випущений у 1921 році. У 1922 році Чхве Намсон заснував видавництво «Тонмьонса» (кор. 동명사), і започаткував щотижневий журнал «Тонмьон» (кор. 《동명》). У 1924 році видав перший випуск газети «Шіде Ільбо» (кор. 시대일보), і був призначений директором видавництва, але був змушений припинити цю діяльність через фінансову ситуацію та тиск від Генерал-губернаторства. У 1925 році був почесним редактором газет «Тона Ільбо» та «Чосон Ільбо». У 1927 році генеральне губернаторство привабило літературного діяча до роботи у Спілці з компіляції корейської історії, фінансуючи його наукову діяльність та надаючи грошову підтримку на проживання. Це призвело до дискусії навколо його тяжіння до співпраці з окупаційною владою. Проте 1950-х роках громадський діяч Чан Джунха (кор. 장준하) та інші стверджували, що його прояпонська діяльність не була активним чином співпрацею з імперською владою Японії. Чхве Намсон помер 10 жовтня 1957 року від геморагічного інсульту. Він, разом з громадськими діячами Лі Ґвансу та Хон Мьонхі (кор. 홍명희), стали відомі як “Трійка геніїв Чосону”.
Сіма Кійохіде (яп. 志摩 清英; 25 лютого 1890 — 7 листопада 1973) — був адміралом японського імператорського флоту під час…Сіма Кійохіде (яп. 志摩 清英; 25 лютого 1890 — 7 листопада 1973) — був адміралом японського імператорського флоту під час Другої світової війни.
Матоме Угакі (яп. 宇垣 纏; 15 лютого 1890 — 15 серпня 1945) — японський офіцер і поет, віцеадмірал Імператорського флоту.…Матоме Угакі (яп. 宇垣 纏; 15 лютого 1890 — 15 серпня 1945) — японський офіцер і поет, віцеадмірал Імператорського флоту. Палкий прихильник ідеології камікадзе. Відомий своїми докладними щоденниками.
Йосано Акіко (яп. 与謝野 晶子, 7 грудня 1878 — 29 травня 1942, справжнє ім'я — Шьо Хо) — японська поетеса доби романтизму в…Йосано Акіко (яп. 与謝野 晶子, 7 грудня 1878 — 29 травня 1942, справжнє ім'я — Шьо Хо) — японська поетеса доби романтизму в жанрі любовної лірики, феміністка.
Йо́шіда Шіґе́ру (яп. 吉田茂, よしだしげる; 22 вересня 1878 — 20 жовтня 1967) — японський політичний і державний діяч, дипломат.…Йо́шіда Шіґе́ру (яп. 吉田茂, よしだしげる; 22 вересня 1878 — 20 жовтня 1967) — японський політичний і державний діяч, дипломат. Випускник юридичного факультету Токійського імперського університету. 45-й, 48-й, 49-й, 50-й і 51-й прем'єр-міністр Японії (22 травня 1946 — 24 травня 1947, 15 жовтня 1948 — 10 грудня 1954). 5-й міністр добробуту (16 січня — 22 липня 1940), 2-й голова першого і другого демобілізаційного міністерства (22 травня — 15 червня 1946). 73-й, 74-й, 75-й, 78-й і 79-й міністр закордонних справ (1945 — 1947, 1948 — 1952). 2-й голова Японської ліберальної партії (1946 — 1948), 1-й голова Демократично-ліберальної (1948 — 1950) і Ліберальної партії Японії (1950 — 1954). Депутат Палати представників японського Парламенту 7 скликань від префектури Коті. Ректор приватних університетів Коґакукан і Нішьоґакушя. Очолював країну протягом 7 років важкого перехідного періоду: від іноземної окупації після Другої світової війни до відновлення японської незалежності. Заклав основи політичної системи повоєнної Японії. За свій зовнішній вигляд, любов до сигар та якості лідера отримав прізвисько «японський Черчилль».
Барон Юдзуру Хіраґа (яп. 平賀 譲; 8 березня 1878, Токіо — 13 лютого 1943, Токіо) — японський кораблебудівник, відомий…Барон Юдзуру Хіраґа (яп. 平賀 譲; 8 березня 1878, Токіо — 13 лютого 1943, Токіо) — японський кораблебудівник, відомий розробленими ним у другій половині 1910-х — на початку 1920-х років проєктами бойових кораблів. Віцеадмірал (1 грудня 1926), з 1931 року — професор Токійського університету, в останні роки життя — його ректор.
Торадзіро Ямада (яп. 山田寅次郎) (23 серпня 1866 - 13 лютого 1957) — японський бізнесмен, який зробив великий внесок у…Торадзіро Ямада (яп. 山田寅次郎) (23 серпня 1866 - 13 лютого 1957) — японський бізнесмен, який зробив великий внесок у встановлення турецько-японських відносин. Став одним з перших японців, які прийняли іслам і вчинили хадж, також був відомий під іменами Абдухаліл і Ямада Сою (яп. 山田宗有).
Катаяма Токума (яп. 片山 東熊, 18 січня 1854 — 24 жовтня 1917) — японський архітектор. Один із перших архітекторів Японії…Катаяма Токума (яп. 片山 東熊, 18 січня 1854 — 24 жовтня 1917) — японський архітектор. Один із перших архітекторів Японії, які почали працювати в європейському стилі. У його роботах дуже відчутний французький вплив (французький ренесанс). Закінчив Імператорський технічний коледж у 1879. Працював разом із британським архітектором Джосайєю Кондером. В основному відомий як архітектор музеїв і палаців. З 1887 мав статус офіційного архітектора Управління Імператорського двору Японії.
Ояма Івао (яп. 大山巌, おおやまいわお; 12 листопада 1842 — 10 грудня 1916) — японський політичний і державний діяч, військовик.…Ояма Івао (яп. 大山巌, おおやまいわお; 12 листопада 1842 — 10 грудня 1916) — японський політичний і державний діяч, військовик. Генерал, маршал Імперської армії Японії. Учасник японсько-китайської (1894 — 1895) і російсько-японської воєн (1904—1905). 1-й, 3-й і 5-й Міністр армії (1885—1891, 1892—1896, 1896), міністр флоту (1886—1887), міністр культури (1889—1889), міністр печатки (1915—1916). Голова Генерального штабу армії (1899—1904, 1905—1906). Герцог, ґенро. Псевдоніми — Какудзан і Дзуйґан. За свій зовнішній вигляд отримав прізвисько «ропуха».
О́кубо Тосімі́ті (яп. 大久保利通, おおくぼとしみち; 26 вересня 1830 — 14 травня 1878) — японський політичний і державний діяч кінця…О́кубо Тосімі́ті (яп. 大久保利通, おおくぼとしみち; 26 вересня 1830 — 14 травня 1878) — японський політичний і державний діяч кінця періоду Едо — початку періоду Мейджі. Один із «трьох героїв реставрації Мейджі». Самурай Сацума-хану, противник сьоґунату, ініціатор союзу з Тьосю-ханом. В ході реставрації провів земельну, адміністративну і податкову реформи, спрямовані на ліквідацію федеративного устрою Японії та створення могутньої унітарної Імперії. Віцепосол посольства Івакури (1871 — 1873). Виступав проти завоювання Кореї (1873). Імператорський радник, 3-й міністр фінансів Японії (13 серпня — 12 жовтня 1871), 1-й, 3-й і 5-й міністр внутрішніх справ Японії (29 листопада 1873 — 14 лютого 1874, 27 квітня — 12 серпня 1874, 28 листопада — 14 травня 1874). Сприяв вестернізації, розвитку японської промисловості та нарощування військової потужності країни. Після придушення Сацумського повстання 1877 року був вбитий самураєм Шімадою Ітіро. Інші імена — Сьо́суке та Ітідзо́; псевдонім — Кото́
Аокі Конйо (яп. 青木昆陽, あおきこんよう; 19 червня 1689 — 9 вересня 1769) — японський науковець, конфуціанець, агроном, піонер в…Аокі Конйо (яп. 青木昆陽, あおきこんよう; 19 червня 1689 — 9 вересня 1769) — японський науковець, конфуціанець, агроном, піонер в галузі «голландських наук» ранґаку середини періоду Едо.
