Імператриця Кодзюн (яп. 香淳皇后; раніше принцеса Нагако (яп. 良子女王); нар. 6 березня 1903, Токіо — пом. 16 червня 2000, там…Імператриця Кодзюн (яп. 香淳皇后; раніше принцеса Нагако (яп. 良子女王); нар. 6 березня 1903, Токіо — пом. 16 червня 2000, там же) — японська імператриця, дружина імператора Хірохіто, мати 125-го імператора Акіхіто. Імператрицею була протягом 74 років — більше ніж будь-яка інша імператриця Японії.
Сакарі Момої (яп. 百井盛; 5 лютого 1903 — 5 липня 2015) — японський довгожитель, вік якого підтверджено Групою…Сакарі Момої (яп. 百井盛; 5 лютого 1903 — 5 липня 2015) — японський довгожитель, вік якого підтверджено Групою геронтологічних досліджень (GRG) та Книгою рекордів Гіннеса. 8 червня 2014 року після смерті Олександра Іміча (який на 1 день старший за нього), до власної смерті, Момої був найстарішим живим чоловіком у світі та був найстарішим живим в Японії. Також на момент смерті він входив до 35 найстаріших чоловіків у світі чий вік був підтверджений. Наразі він є найстарішим підтвердженим чоловіком в префектурі Сайтама. Помер у віці 112 років, 150 днів.
Дōмото Іншьō (堂本 印象, 25 грудня 1891 – 5 вересня 1975) — японський художник. Справжнє ім'я — Дōмото Санносуке. З…Дōмото Іншьō (堂本 印象, 25 грудня 1891 – 5 вересня 1975) — японський художник. Справжнє ім'я — Дōмото Санносуке. З раннього віку працював у Тацумура Хейдзо. Домото розмалював близько 600 інтер'єрів та стель у різних біддійських храмах та святинях, серед яких Тофуку-джі в районі Хіґашіяма у Кіото. У 1933 році він за 17 днів розмалював стелю одного з залів, прикрасивши її великим і яскравим «синім драконом». Домото часто виконував замовлення для різних монастирів. У Чінсаку-ін він розмалював розсувні двері перед садком, де любив проводити час Сен но Рікю. У храмі Хонен-ін він працював над оформленням двох кімнат. Зазвичай ці кімнати розмальовували представники школи Кано. Домото оформив їх в абстрактному стилі, зобразивши верби, розвіяні вітром. Окрім цього, Домото працював над дизайнами тканин для фурошікі. Спочатку він використовував мало кольорів, але з розвитком технік фарбування, Домото його малюнки ставали все більш різнобарвними. У 1936 році заснував власну школу малювання, яка існує й досі. У 1944 році отримав звання Митця Імператорського Двору, а у 1961 році отримав Орден культури. У Токіо є його власний музей, де постійно проходять виставки Домото та інших художників.
Фумімаро Коное (яп. 近衞文麿; 12 жовтня 1891(18911012), Токіо — 16 грудня 1945, Токіо) — японський політик і військовий…Фумімаро Коное (яп. 近衞文麿; 12 жовтня 1891(18911012), Токіо — 16 грудня 1945, Токіо) — японський політик і військовий злочинець, 34-й (4 червня 1937 — 5 січня 1939), 38-й (22 липня 1940 — 18 липня 1941) і 39-й (18 липня — 18 жовтня 1941) прем'єр-міністр Японії. Іноді прізвище невірно передають як «Коноє».
Курібаяші Тадамічі (яп. 栗林忠道, 7 липня 1891 — 26 березня 1945) — генерал-лейтенант, командувач Генерального штабу…Курібаяші Тадамічі (яп. 栗林忠道, 7 липня 1891 — 26 березня 1945) — генерал-лейтенант, командувач Генерального штабу Імперської армії Японії та дипломат. Відомий тим, що організував і очолив оборону острова Іодзіма (яп. 硫黄島 いおうとう) під час Другої світової війни. Ще до початку битви генерал Курібаяші наполягав на тому, щоб розділити труднощі зі своїми солдатами. Він також відмовився від банзай-атак, які вважав безглуздою тратою людських життів, особливо з огляду на значні труднощі в доставці підкріплення на острів. Корпус морської піхоти США очікував захопити Іоджіму за п'ять днів, однак Курібаяші та його воїни протрималися більше місяця. Існує кілька версій його загибелі. За однією з них, усвідомивши неминучість поразки й аби не потрапити в полон, він зняв уніформу й вчинив ритуальне самогубство сепуку. За іншою версією, він загинув під час ранкової атаки на американські позиції, проте ніхто так і не зміг ідентифікувати його тіло. Генерал Корпусу морської піхоти США Холланд Сміт сказав про Курібаяші:«Of all our adversaries in the Pacific, Kuribayashi was the most redoubtable.» «З усіх наших супротивників у Тихоокеанському театрі, Курібаяші був найстрашнішим.»Вшановується як синтоїстьке божество в токійському Святилищі Ясукуні.
Хадзіме Кавакамі (яп. 河上 肇)(20 жовтня 1879(18791020) — 30 січня 1946) — японський революціонер, філософ-марксист і…Хадзіме Кавакамі (яп. 河上 肇)(20 жовтня 1879(18791020) — 30 січня 1946) — японський революціонер, філософ-марксист і економіст періодів Тайсьо і ранньої Сьови.
|ширина= Сінобу Ісіхара ( 25 вересня 1879(1879-09-25) , Префектура Токіо — 3 січня 1963(1963-01-03) , Shimokawazud ) —…|ширина= Сінобу Ісіхара ( 25 вересня 1879(1879-09-25) , Префектура Токіо — 3 січня 1963(1963-01-03) , Shimokawazud ) — японський лікар-офтальмолог і вчений, який створив колірний тест Ісіхари для виявлення дальтонізму.
Граф Хісаїті Терауті (яп. 寺内 寿一; 8 серпня 1879, Токіо, Японська імперія — 12 червня 1946, Джохор-Бару, Британська…Граф Хісаїті Терауті (яп. 寺内 寿一; 8 серпня 1879, Токіо, Японська імперія — 12 червня 1946, Джохор-Бару, Британська Малая) — японський військовий і державний діяч, маршал Японії (6 червня 1943), міністр армії Японії в уряді Хіроти Кокі. Під час Другої світової війни командував різними фронтовими частинами, залишаючись одним із найвпливовіших представників Імперської армії. Після капітуляції Японії потрапив у полон до союзників, проте за декілька місяців помер від інсульту.
Сюнроку Хата (яп. 畑俊六; 26 липня 1879, префектура Фукусіма, Японська імперія — 10 травня 1962, Токіо, Японія) —…Сюнроку Хата (яп. 畑俊六; 26 липня 1879, префектура Фукусіма, Японська імперія — 10 травня 1962, Токіо, Японія) — японський військовий і державний діяч, маршал Японії (2 червня 1944), міністр армії Японії, учасник Другої світової війни, воєнний злочинець. Після завершення конфлікту був заарештований і постав перед Токійським трибуналом, яким був засуджений до довічного ув'язнення, проте за декілька років вийшов на волю.
Тане Ікаї (яп. 猪飼 たね; 18 січня 1879 року, Кенсей, Префектура Айті, Японська Імперія — 12 липня 1995 року, Наґоя…Тане Ікаї (яп. 猪飼 たね; 18 січня 1879 року, Кенсей, Префектура Айті, Японська Імперія — 12 липня 1995 року, Наґоя, Префектура Айті, Японія) — японська довгожителька. 28 серпня 2014 року вона стала третьою людиною, яка коли-небудь жила в країнах Азії, що досягла 116-річного віку. Першою, другою і четвертою є її співвітчизниці Місао Окава, Набі Тадзіма і Тійо Міяко. Також, на сьогоднішній день[уточнити], вона займає 13-те місце в списку найстаріших верифікованих людей за всю історію.
Хіранума Кійтіро (яп. 平沼 騏一郎; нар. 28 вересня 1867(18670928), Цуяма — пом. 22 серпня 1952, Токіо) — японський…Хіранума Кійтіро (яп. 平沼 騏一郎; нар. 28 вересня 1867(18670928), Цуяма — пом. 22 серпня 1952, Токіо) — японський політичний і державний діяч. Народився в сім'ї небагатого самурая. Генерал. Військовий злочинець.
Масаока Сікі (Шикі) (正岡 子規, 14 жовтня 1867 — 19 вересня 1902), псевдонім Масаока Нобору (正岡 升) — японський поет…Масаока Сікі (Шикі) (正岡 子規, 14 жовтня 1867 — 19 вересня 1902), псевдонім Масаока Нобору (正岡 升) — японський поет, письменник та літературний критик періоду Мейдзі. Вважається головною фігурою в сучасному розвитку поезії хайку, йому приписують написання майже 20 000 строф протягом короткого життя. Шикі називають одним із чотирьох великих майстрів хайку, на рівні з Мацуо Басьо, Йосу Бусон та Кобаясі Іссу. Також писав про реформу поезії танка.
Сакіті Тойода (яп. 豊田 佐吉, латиніз.: Toyoda Sakichi), народився в Косай, Японія 14 лютого 1867 — 30 жовтня 1930, Японія)…Сакіті Тойода (яп. 豊田 佐吉, латиніз.: Toyoda Sakichi), народився в Косай, Японія 14 лютого 1867 — 30 жовтня 1930, Японія) — японський підприємець, винахідник і промисловець. Заснував Toyoda Boshoku Co. Сакіті народився 14 лютого 1867 року в сім'ї тесляра. 1878 року закінчив початкову школу. Сакіті підкреслював, що у становлення його філософії дуже сильно вплинула книга Семюеля Смайлса «Допомога собі» (1859). У 1890 році відвідував щодня протягом двох тижнів 3-ю Національну промислову виставку в Токіо, і того року отримав патент на дерев'яний ткацький верстат з ручним приводом. 11 червня 1894 року народився старший син Кіітіро. У 1910 році відвідує США та Європу. 1929 року Сакіті продав патент на автоматичний ткацький верстат британської компанії Platt Brothers & Co., а вторговані гроші Кіітіро інвестував у створення легкового автомобіля. 30 жовтня 1930 року Сакіті помер від пневмонії.
Нацуме́ Со́секі (яп. 夏目漱石, なつめ そうせき 9 лютого 1867 — 9 грудня 1916) — японський письменник періоду Мейдзі. Поет…Нацуме́ Со́секі (яп. 夏目漱石, なつめ そうせき 9 лютого 1867 — 9 грудня 1916) — японський письменник періоду Мейдзі. Поет, художник, літературний критик, дослідник англійської літератури. Журналіст газети «Асахі сімбун». Представник течії натуралізму в новій японській літературі. Вивчав природу людської «самотності» й «егоїзму». Автор антиегоїстичної концепції пізнання природи речей через відмову від свого «я». Справжнє ім'я — Сіоба́ра Кінно́суке (塩原金之助). Основні твори «Ваш покірний слуга кіт», «Хлопчак», «Серце», «Сансіро», «Ворота», «Після того» та інші. "Ваш покірний слуга кіт" є одним з найвідоміших романів засновника сучасної японської літератури та, мабуть, перша з головних праць японської сатирико-фантастичної літератури нового часу. Книга була написана на рубежі 19 і 20 століть; її головним героєм є кіт.
Тояма Міцуру (япон. 頭山 満, 27 травня 1855 — 5 жовтня 1944) був японським правим ультранаціоналістом, засновником…Тояма Міцуру (япон. 頭山 満, 27 травня 1855 — 5 жовтня 1944) був японським правим ультранаціоналістом, засновником організації (спілки) Генйоша (Товариство Чорного океану), та Товариство Чорного Дракона. Тояма Міцуру був рішучим прихильником паназійства (сфера спільного процвітання Великої Східної Азії).
Оіші Масамі (яп. 大石 正巳) був політиком і міністром кабінету міністрів у довоєнній Японській імперії. Оіші був уродженцем…Оіші Масамі (яп. 大石 正巳) був політиком і міністром кабінету міністрів у довоєнній Японській імперії. Оіші був уродженцем провінції Тоса (сучасна префектура Коті), де його батько був самураєм на службі в домені Тоса. У 1873 році він приєднався до Ітаґакі Тайсуке і став важливим членом Руху за свободу та народні права. У 1881 році він став одним з лідерів політичної партії Дзіюто. Однак у 1882 році він посварився з Ітаґакі і покинув партію. Згодом, у 1887 році, він приєднався до коаліційного руху Ґото Сьодзіро. У 1892 році він був призначений до японського представництва в місті Сеул, Корея. Він повернувся до Японії в 1896 році і був одним із засновників політичної партії Сімпото. За недовготривалого правління 1-го кума Сіґенобу у 1898 році Оіші був призначений міністром сільського господарства і торгівлі. Пізніше Тіші приєднався до Ріккен Кокумінто і в якийсь момент був суперником Інукай Цуйосі за лідерство в цій організації. У 1913 році він порвав з Інукаєм і приєднався до нової партії Кацури Таро Ріккен Досікай, де став одним з п'яти її лідерів. Він відійшов від політики у 1915 році, після того, як був обраний до палати представників парламенту Японії на шість термінів.
Барон Ден Кендзіро (田 健治郎, 25 березня 1855 — 16 листопада 1930) — японський політик і член кабінету міністрів у…Барон Ден Кендзіро (田 健治郎, 25 березня 1855 — 16 листопада 1930) — японський політик і член кабінету міністрів у довоєнному уряді Японської імперії. Він також був 8-м японським генерал-губернатором Тайваню з жовтня 1919 по вересень 1923 року і першою цивільною особою, яка обіймала цю посаду. Ден також був співзасновником Kaishinsha Motorcar Works, попередника сучасного Nissan і оригінального виробника автомобілів Datsun.
Каванабе Кійосай (*河鍋 暁斎, 18 травня 1831 — 26 квітня 1889) — японський художник жанру укійо-е. Використовував…Каванабе Кійосай (*河鍋 暁斎, 18 травня 1831 — 26 квітня 1889) — японський художник жанру укійо-е. Використовував псевдоніми Сейсей Кійосай, Сюрансай, Байга Додзін.
|стиль= Ітосу Анко (яп. 糸洲 安恒, いとす あんこう — Ітосу Анко ; 1831—1915) — окінавський майстер бойових мистецтв, учень Сокона…|стиль= Ітосу Анко (яп. 糸洲 安恒, いとす あんこう — Ітосу Анко ; 1831—1915) — окінавський майстер бойових мистецтв, учень Сокона Мацумури і вчитель Ґітіна Фунакосі. Найбільший реформатор окінавського тоте, творець сучасного карате. Творець декількох ката, у тому числі серії Пінан. У 1901—1903 роках завдяки його зусиллям викладання карате введено в педагогічному училищі і в середній школі Дайити на Окінаві. Ітосу першим на Окінаві став відкрито викладати бойове мистецтво, чим уможливив якісний перехід від карате-дзюцу до карате-до, тобто від простого мистецтва рукопашного бою до бойового шляху вдосконалення духу.
