1890-ті роки: 67 осіб
Мондзо Акіяма (яп. 秋山 門造; 30 грудня 1891 — 25 січня 1944) — японський воєначальник, віцеадмірал.
Дōмото Іншьō (堂本 印象, 25 грудня 1891 – 5 вересня 1975) — японський художник. Справжнє ім'я — Дōмото Санносуке. З…
Дōмото Іншьō (堂本 印象, 25 грудня 1891 – 5 вересня 1975) — японський художник. Справжнє ім'я — Дōмото Санносуке. З раннього віку працював у Тацумура Хейдзо. Домото розмалював близько 600 інтер'єрів та стель у різних біддійських храмах та святинях, серед яких Тофуку-джі в районі Хіґашіяма у Кіото. У 1933 році він за 17 днів розмалював стелю одного з залів, прикрасивши її великим і яскравим «синім драконом». Домото часто виконував замовлення для різних монастирів. У Чінсаку-ін він розмалював розсувні двері перед садком, де любив проводити час Сен но Рікю. У храмі Хонен-ін він працював над оформленням двох кімнат. Зазвичай ці кімнати розмальовували представники школи Кано. Домото оформив їх в абстрактному стилі, зобразивши верби, розвіяні вітром. Окрім цього, Домото працював над дизайнами тканин для фурошікі. Спочатку він використовував мало кольорів, але з розвитком технік фарбування, Домото його малюнки ставали все більш різнобарвними. У 1936 році заснував власну школу малювання, яка існує й досі. У 1944 році отримав звання Митця Імператорського Двору, а у 1961 році отримав Орден культури. У Токіо є його власний музей, де постійно проходять виставки Домото та інших художників.
Масато́мі Кіму́ра (яп. 木村 昌福; 6 грудня 1891 — 14 лютого 1960) — японський воєначальник, віцеадмірал.
Ясуйо Ямасакі (яп. 山崎保代; 17 жовтня 1891 — 29 травня 1943) — японський офіцер, полковник.
Фумімаро Коное (яп. 近衞文麿; 12 жовтня 1891(18911012), Токіо — 16 грудня 1945, Токіо) — японський політик і військовий…
Фумімаро Коное (яп. 近衞文麿; 12 жовтня 1891(18911012), Токіо — 16 грудня 1945, Токіо) — японський політик і військовий злочинець, 34-й (4 червня 1937 — 5 січня 1939), 38-й (22 липня 1940 — 18 липня 1941) і 39-й (18 липня — 18 жовтня 1941) прем'єр-міністр Японії. Іноді прізвище невірно передають як «Коноє».
Курібаяші Тадамічі (яп. 栗林忠道, 7 липня 1891 — 26 березня 1945) — генерал-лейтенант, командувач Генерального штабу…
Курібаяші Тадамічі (яп. 栗林忠道, 7 липня 1891 — 26 березня 1945) — генерал-лейтенант, командувач Генерального штабу Імперської армії Японії та дипломат. Відомий тим, що організував і очолив оборону острова Іодзіма (яп. 硫黄島 いおうとう) під час Другої світової війни. Ще до початку битви генерал Курібаяші наполягав на тому, щоб розділити труднощі зі своїми солдатами. Він також відмовився від банзай-атак, які вважав безглуздою тратою людських життів, особливо з огляду на значні труднощі в доставці підкріплення на острів. Корпус морської піхоти США очікував захопити Іоджіму за п'ять днів, однак Курібаяші та його воїни протрималися більше місяця. Існує кілька версій його загибелі. За однією з них, усвідомивши неминучість поразки й аби не потрапити в полон, він зняв уніформу й вчинив ритуальне самогубство сепуку. За іншою версією, він загинув під час ранкової атаки на американські позиції, проте ніхто так і не зміг ідентифікувати його тіло. Генерал Корпусу морської піхоти США Холланд Сміт сказав про Курібаяші:«Of all our adversaries in the Pacific, Kuribayashi was the most redoubtable.» «З усіх наших супротивників у Тихоокеанському театрі, Курібаяші був найстрашнішим.»Вшановується як синтоїстьке божество в токійському Святилищі Ясукуні.
Сігеру Фукудоме (яп. 福留 繁; 1 лютого 1891 — 6 лютого 1971) — японський штабний офіцер і воєначальник, віцеадмірал.
Такесі Такасіна (яп. 高品 彪; 25 січня 1891 — 28 липня 1944) — японський воєначальник, генерал-лейтенант.
Нішіна Йошіо (仁科 芳雄; 6 грудня 1890 — 10 січня 1951) — японський фізик-ядерник.
Тана́ка Котаро́ (яп. 田中耕太郎, たなかこうたろう; 1890—1974) — японський науковець, юрист.
Какудзі Какута (яп. 角田 覚治; 23 вересня 1890 — 2 серпня 1944) — японський воєначальник, віцеадмірал.
Ічія Кумаґе (яп. 熊谷 一弥; англ. Ichiya Kumagae; нар. 10 вересня 1890 — пом. 16 серпня 1968) — японський тенісист…
Ічія Кумаґе (яп. 熊谷 一弥; англ. Ichiya Kumagae; нар. 10 вересня 1890 — пом. 16 серпня 1968) — японський тенісист, дворазовий срібний призер Олімпійських ігор (1920).
Сеїті Іто (яп. 伊藤 整一; 26 липня 1890 — 7 квітня 1945) — японський воєначальник і штабний офіцер, адмірал.
Чхве Намсон (кор. 최남선, 崔南善, 26 квітня 1890 – 10 жовтня 1957) – південнокорейський літературний діяч, який зробив внесок…
Чхве Намсон (кор. 최남선, 崔南善, 26 квітня 1890 – 10 жовтня 1957) – південнокорейський літературний діяч, який зробив внесок у розвиток сучасної корейської літератури. З іншого боку, він, разом з поетом Лі Ґвансу (кор. 이광수), відомий своїм переходом на сторону японської окупаційної влади та японським колабораціонізмом. Відомий під низкою інших імен, таких як Чханхин (кор. 창흥), Коннюк (кор. 공륙) та Юктан (кор. 육당). Чхве Намсон народився у Хансоні (сьогодні — Сеул, Південна Корея), та проживав у дитинстві в Чхорвоні провінції Канвон та Чханвоні провінції Південний Кьонсан. За державні кошти Корейської імперії він поїхав на навчання до Японії, де він кілька разів покидав та поновлював навчання, і в 1907 році був відрахований з Університету Васеда через участь у студентському страйку. У 1908 році разом з Лі Ґвансу видав перший випуск власного молодіжного журналу «Хлопець» (кор. 《소년》), але після японської окупації Кореї під тиском імперіальної влади вони були вимушені припинити діяльність. За допомоги Лі Ґвансу він випустив наступні журнали: «Червоний чоґорі» (《붉은 저고리》, 1912), «Хлопчик», «Нова зірка» (《아이들 보이》, 《새별》, 1913). Проте на підставах наказу «Про друковані видання» від Генерал-губернаторства Чосону вони були примусово скасовані. У 1914 році Чхве Намсон почав видавати журнал «Юність» (《청춘》), випуск якого також був припинений під тиском японської влади у 1918 році. Під час подій Руху 1 березня, він був одним із 48 депутатів, що планували та просували цей рух, а також написав та озвучив Декларацію незалежности Кореї. За підозру у підбурюванні Руху 1 березня був ув’язнений, і випущений у 1921 році. У 1922 році Чхве Намсон заснував видавництво «Тонмьонса» (кор. 동명사), і започаткував щотижневий журнал «Тонмьон» (кор. 《동명》). У 1924 році видав перший випуск газети «Шіде Ільбо» (кор. 시대일보), і був призначений директором видавництва, але був змушений припинити цю діяльність через фінансову ситуацію та тиск від Генерал-губернаторства. У 1925 році був почесним редактором газет «Тона Ільбо» та «Чосон Ільбо». У 1927 році генеральне губернаторство привабило літературного діяча до роботи у Спілці з компіляції корейської історії, фінансуючи його наукову діяльність та надаючи грошову підтримку на проживання. Це призвело до дискусії навколо його тяжіння до співпраці з окупаційною владою. Проте 1950-х роках громадський діяч Чан Джунха (кор. 장준하) та інші стверджували, що його прояпонська діяльність не була активним чином співпрацею з імперською владою Японії. Чхве Намсон помер 10 жовтня 1957 року від геморагічного інсульту. Він, разом з громадськими діячами Лі Ґвансу та Хон Мьонхі (кор. 홍명희), стали відомі як “Трійка геніїв Чосону”.
Мітітаро Тодзука (яп. 戸塚 道太郎; 21 квітня 1890 — 6 березня 1966) — японський воєначальник, віцеадмірал.
Сіма Кійохіде (яп. 志摩 清英; 25 лютого 1890 — 7 листопада 1973) — був адміралом японського імператорського флоту під час…
Сіма Кійохіде (яп. 志摩 清英; 25 лютого 1890 — 7 листопада 1973) — був адміралом японського імператорського флоту під час Другої світової війни.
Матоме Угакі (яп. 宇垣 纏; 15 лютого 1890 — 15 серпня 1945) — японський офіцер і поет, віцеадмірал Імператорського флоту.…
Матоме Угакі (яп. 宇垣 纏; 15 лютого 1890 — 15 серпня 1945) — японський офіцер і поет, віцеадмірал Імператорського флоту. Палкий прихильник ідеології камікадзе. Відомий своїми докладними щоденниками.