Курода Тацуо (яп. 黒田 辰男(くろだ たつお), 22 липня 1902(19020722), Осака, Японія — 22 грудня 1992, Токіо, Японія) — японський…Курода Тацуо (яп. 黒田 辰男(くろだ たつお), 22 липня 1902(19020722), Осака, Японія — 22 грудня 1992, Токіо, Японія) — японський літературознавець і перекладач. Професор російської мови й літератури університету «Васеда» в Токіо. Популяризатор творчості Т. Шевченка.
Інедзіро Асанума (浅沼 稲次郎 (яп. Asanuma Inejirō); 27 грудня 1898, Міяке-джіма — 12 жовтня 1960, Токіо) — японський…Інедзіро Асанума (浅沼 稲次郎 (яп. Asanuma Inejirō); 27 грудня 1898, Міяке-джіма — 12 жовтня 1960, Токіо) — японський політик, голова Соціалістичної партії Японії (СПЯ) у 1960 році. Відомий своєю великою статурою, потужним голосом та невтомними поїздками країною з промовами, за що отримав прізвиська «селянин-промовець» (ензецу хякушо), «людська локомотива» (нінґен кікан-ша) та ласкаве «Нума-сан». Жив скромно в маленькій квартирі, був популярний серед робітників завдяки доступності та щирості. Під час Другої світової війни підтримував Асоціацію допомоги імперському правлінню та військові дії, але після війни став активним прихильником соціалізму, виступав за відносини з КНР та різко критикував договір безпеки з США. Був убитий 17-річним ультраправим націоналістом Отоєю Ямаґуті під час телевізійних дебатів.
Масудзі Ібусе, також Масуджі Ібусе (1898–1993) – японський письменник, лауреат численних премій, почесний мешканець…Масудзі Ібусе, також Масуджі Ібусе (1898–1993) – японський письменник, лауреат численних премій, почесний мешканець Фукуяма і Токіо. Після атомного бомбардування міст Хірошіма та Наґасакі у Японії сформувався окремий жанр літератури – 原爆文学, (Genbaku bungaku) – література атомної бомби. Письменників, які створювали літературні твори, присвячені трагічним для Японії подіям 1945 року, прийнято ділити за поколіннями. До авторів першого покоління відносять тих, хто був безпосереднім сучасником бомбарду-вання та пережив катастрофу. Друге покоління, до яких відноситься Масудзі Ібусе, писало з метою надати суспільного розголосу та привернути увагу до політичних та соціальних проблем, які постали перед японцями внаслідок катастрофи. Твори авторів третього покоління присвячені майбутньому в реальності пост-ядерного світу. Масуджі Ібусе вважається автором одного із найвідоміших творів, написаних в жанрі літератури атомної бомби. Письменник у 1965 випускає роман «Чорний дощ». Чорним дощем називають радіоактивний дощ, який випав одразу після вибуху. Роман поєднує два щоденника – дядька і племінниці, один із яких – дядьків – є реальним щоденником чоловіка, що пережив катастрофу, другий же є літературною вигадкою. Своїм романом Ібусе звертає увагу не тільки на миттєву шкоду, яку спричинило бомбардування, але й піднімає проблему існування хронічних захворювань, а також наявності дискримінації жертв, які вижили.
Едоґава Рампо (яп. 江戸川 乱歩, латиніз.: Edogawa Ranpo) — відомий японський письменник. Його справжнє ім'я Таро Хіраї (яп.…Едоґава Рампо (яп. 江戸川 乱歩, латиніз.: Edogawa Ranpo) — відомий японський письменник. Його справжнє ім'я Таро Хіраї (яп. 平井 太郎). Едоґава відомий, як творець детективного жанру в Японії. У його романах часто фігурує детектив Коґоро Акечі. Рампо був шанувальником західних письменників детективного жанру, особливо Едґара Аллана По. Його псевдонім — видозмінене ім'я По. Іншими авторами, які мали на Рампо особливий вплив, були Артур Конан Дойл (якого він перекладав японською під час навчання в університеті Васеда) та Моріс Леблан.
Чан Тхек Сан (кор. 장택상, 張澤相, Jang Taek-sang, Chang T'aeksang; 22 жовтня 1893 — 1 серпня 1969) — корейський борець за…Чан Тхек Сан (кор. 장택상, 張澤相, Jang Taek-sang, Chang T'aeksang; 22 жовтня 1893 — 1 серпня 1969) — корейський борець за незалежність, поліцейський, дипломат і політик, третій прем'єр-міністр Республіки Корея.
|відомий як= Хіронорі Оцука (яп. 大塚 博紀, 1 червня 1892 — 29 січня 1982) — японський майстер бойових мистецтв, засновник…|відомий як= Хіронорі Оцука (яп. 大塚 博紀, 1 червня 1892 — 29 січня 1982) — японський майстер бойових мистецтв, засновник стилю карате Вадо-рю (яп. 和道流), одного з чотирьох основних стилів карате в Японії. Він був першим Великим Майстром (Соке) Вадо-рю та отримав високі державні нагороди за внесок у розвиток бойових мистецтв.
Чхве Намсон (кор. 최남선, 崔南善, 26 квітня 1890 – 10 жовтня 1957) – південнокорейський літературний діяч, який зробив внесок…Чхве Намсон (кор. 최남선, 崔南善, 26 квітня 1890 – 10 жовтня 1957) – південнокорейський літературний діяч, який зробив внесок у розвиток сучасної корейської літератури. З іншого боку, він, разом з поетом Лі Ґвансу (кор. 이광수), відомий своїм переходом на сторону японської окупаційної влади та японським колабораціонізмом. Відомий під низкою інших імен, таких як Чханхин (кор. 창흥), Коннюк (кор. 공륙) та Юктан (кор. 육당). Чхве Намсон народився у Хансоні (сьогодні — Сеул, Південна Корея), та проживав у дитинстві в Чхорвоні провінції Канвон та Чханвоні провінції Південний Кьонсан. За державні кошти Корейської імперії він поїхав на навчання до Японії, де він кілька разів покидав та поновлював навчання, і в 1907 році був відрахований з Університету Васеда через участь у студентському страйку. У 1908 році разом з Лі Ґвансу видав перший випуск власного молодіжного журналу «Хлопець» (кор. 《소년》), але після японської окупації Кореї під тиском імперіальної влади вони були вимушені припинити діяльність. За допомоги Лі Ґвансу він випустив наступні журнали: «Червоний чоґорі» (《붉은 저고리》, 1912), «Хлопчик», «Нова зірка» (《아이들 보이》, 《새별》, 1913). Проте на підставах наказу «Про друковані видання» від Генерал-губернаторства Чосону вони були примусово скасовані. У 1914 році Чхве Намсон почав видавати журнал «Юність» (《청춘》), випуск якого також був припинений під тиском японської влади у 1918 році. Під час подій Руху 1 березня, він був одним із 48 депутатів, що планували та просували цей рух, а також написав та озвучив Декларацію незалежности Кореї. За підозру у підбурюванні Руху 1 березня був ув’язнений, і випущений у 1921 році. У 1922 році Чхве Намсон заснував видавництво «Тонмьонса» (кор. 동명사), і започаткував щотижневий журнал «Тонмьон» (кор. 《동명》). У 1924 році видав перший випуск газети «Шіде Ільбо» (кор. 시대일보), і був призначений директором видавництва, але був змушений припинити цю діяльність через фінансову ситуацію та тиск від Генерал-губернаторства. У 1925 році був почесним редактором газет «Тона Ільбо» та «Чосон Ільбо». У 1927 році генеральне губернаторство привабило літературного діяча до роботи у Спілці з компіляції корейської історії, фінансуючи його наукову діяльність та надаючи грошову підтримку на проживання. Це призвело до дискусії навколо його тяжіння до співпраці з окупаційною владою. Проте 1950-х роках громадський діяч Чан Джунха (кор. 장준하) та інші стверджували, що його прояпонська діяльність не була активним чином співпрацею з імперською владою Японії. Чхве Намсон помер 10 жовтня 1957 року від геморагічного інсульту. Він, разом з громадськими діячами Лі Ґвансу та Хон Мьонхі (кор. 홍명희), стали відомі як “Трійка геніїв Чосону”.
Ніссьо Іноуе (яп. 井上 日召) — японський радикальний буддійський проповідник секти «Нічіренізму», який заснував міжвоєнну…Ніссьо Іноуе (яп. 井上 日召) — японський радикальний буддійський проповідник секти «Нічіренізму», який заснував міжвоєнну японську ультраправу бойову організацію «Кецумейдан» (яп. 血盟団 Ліга крові). Всупереч поширеній думці, Ніссьо Іноуе ніколи не був висвяченим монахом буддійської секти «Нітірен-сю», а був більше самозваним буддійським проповідником, чиї екстремістські принципи були широко засуджені основним (головним) японським буддистським істеблішментом тогочасної Японської імперії.
Сейго Накано (яп. 中野 正剛, 12 лютого 1886 – 27 жовтня 1943) японський журналіст й політик часів Японської імперії…Сейго Накано (яп. 中野 正剛, 12 лютого 1886 – 27 жовтня 1943) японський журналіст й політик часів Японської імперії, відомий насамперед своєю причетністю до японської ультраправої політики через лідерство в японській партії Тохокай «Товариство далекого сходу» (яп. 東方会), а також через своє політичне протистояння з одним з наймогутніших тогочасних японських державних діячів Тодзьо Хідекі та можливе самогубство (або вбивство) за нез'ясованих обставин. Сейго Накано народився у місті Фукуока, Японська імперія, він чотири роки навчався в токійському університеті Васеда, де написав низку статей для журналу «Nihon oyobi Nihonjin» (Японія та японці), перш ніж закінчити навчання в липні 1909 року. У цих та інших промовах й статтях Сейго Накано висловлював свої політичні погляди. Сейго Накано підтримував опозицію до так званої японської політичної/економічної еліти (істеблішменту) протягом усього свого життя, своєю чергою він критикував японських олігархів, таких як Кацура Таро, уряд барона Танака Гічі, та зрештою одного з найвпливовіших діячів Японської імперії Тодзьо Хідекі, критика якого зрештою коштував йому життя. Однак, попри на свою опозицію до них, Сейго Накано залишався відданим роботі в політичних партіях, він також відкидав спроби насильницького перевороту та путчі молодих офіцерів. Великий вплив на політичну думку Сейго Накано мала традиція китайського філософа Вана Янміна (Ойомей). Приймаючи інтуїтивістський, автономістський погляд на особистість, Вана Янміна думав, що наголошував на тому, що людина ідентифікує як «добре» чи «справедливе», над багатством і покорою корумпованій владі. У випадку пана Сайґо Такаморі, якого Сейго Накано вважав героєм, набагато більшим за себе, Ойомей освятив своє повстання проти уряду Мейдзі як героїчне. Сейго Накано у своїх поглядах на реставрацію Мейдзі яка докорінно змінила Японську імперію, він розглядав цю історичну подію як результат народного невдоволення деспотичним правлінням яке було запроваджено в Японії в часи правління сьогунату який мав майже необмежену владу в країні. Але хоча лідери реставрації були об'єднані в героїчній боротьбі з деспотичним урядом сьогунату, в них стався розкол, під час якого люди, які цінували свободу, такі як Сайґо, були відсторонені, а замість цього «олігархія» Мейдзі дозволила західним ідеям хлинути в Японію тим самим підриваючи унікальний дух цієї країни, а також було створено систему олігархічно-бюрократичного правління, яке суперечило народній волі. Під час Першого руху за захист конституції Сейго Накано невпинно атакував уряд Кацура та систему кланового уряду ханбацу (олігархія Мейдзі), як письменник у газеті Асахі Сімбун, завдяки цьому він заслужив репутацію ліберала та при цьому отримав невдоволення газети, що призвело до запуску газети «Tohodironsha» в 1916 році. Після обрання Сейго Накано до парламенту Японської імперії в 1920 році, він приєднався до покоління молодих політиків-реформаторів, потім зрештою він приєднавшись до політика пана Інукаї Цуйосі та Какусін Курабу (Клуб реформаторів) у 1922 році, але пізніше він вважав, що жодних серйозних змін в Японській імперії не можна було зробити за межами однієї з двох основних японських партій, і тому він перейшов до Кенсейкай у 1924 році. Після Маньчжурського інциденту Сейго Накано захоплювався ініціаторами цієї змови, порівнюючи їхні рішучі дії з коливанням кабінету міністрів Японської імперії пана Танаки, це було порівняння між жорсткою політикою та політикою капітуляції перед США в питаннях Республіки Китай. Щоб сформувати сильний уряд Японської імперії, та щоб впоратися з кризою на початку 1930-х років, Сейго Накано спочатку спробував організувати союз двох панівних японських політичних партій «Асоціація друзів конституційного правління» й «Конституційно-демократична партія», а потім організував політичну партію «Кокумін Домей» (Громадянський альянс) разом з Адачі Кендзо, але це йому не вдалося. Однак через розбіжності між ними альянс розпався, і Сейго Накано сформував Тохокай у 1936 році. Пізніше він приєднався до Асоціації допомоги трону, але покинув її наприкінці 1940 року на знак протесту проти обмежень, накладених на неї консервативними силами, насамперед дзайбацу та партійними політиками. Згодом він став запеклим противником впливового політика Японської імперії пана Тодзьо Хідекі та сформованого ним японського уряду, перш ніж вчинити ритуальне самогубство під тиском уряду Японської імперії в 1943 році.
Тандзан Ісібасі (яп. 石橋 湛山; нар. 25 вересня 1884(18840925), Токіо — пом. 25 квітня 1973) — японський журналіст…Тандзан Ісібасі (яп. 石橋 湛山; нар. 25 вересня 1884(18840925), Токіо — пом. 25 квітня 1973) — японський журналіст, вчений-економіст, що володів енциклопедичними знаннями, політик, 55-й прем'єр-міністр Японії.
Іккі Кіта (яп. 北 一輝) Японський письменник, інтелектуал і політичний філософ, який діяв на початку періоду Сьова в…Іккі Кіта (яп. 北 一輝) Японський письменник, інтелектуал і політичний філософ, який діяв на початку періоду Сьова в Японській імперії. Користуючись еклектичним діапазоном свого світогляду Іккі Кіта був одночасно соціалістом, який назвав себе «ідеологічним батьком японського фашизму»., хоча його твори однаково торкалися паназійства, буддизму (секти Нітірен), основних прав людини та егалітаризму, він був пов’язаний з китайськими революційними колами. Попри те, що його публікації постійно піддавалися державній цензурі, і він припинив писати після 1923 року Іккі Кіта став джерелом натхнення для японських ультраправих елементів в японської політики в 1930-х роках, зокрема для відстоювання політики територіальної експансії Японської імперії, та військового перевороту в самій Японській імперії. Уряд Японської імперії вважав ідеї Іккі Кіта руйнівними та небезпечними, і тому у 1936 році він був заарештований за нібито участь у невдалій спробі державного перевороту в Японській імперії 26 лютого 1936 року та був страчений японською владою у 1937 році.
Акіта Удзяку (справжнє ім'я — Токудзо; 30 січня 1883 році, префектура Акіта — 12 березня 1962 року) — японський…Акіта Удзяку (справжнє ім'я — Токудзо; 30 січня 1883 році, префектура Акіта — 12 березня 1962 року) — японський письменник та громадський діяч.
Тане́да Санто́ка (яп. 種田山頭火; нар. 3 грудня 1882 — пом. 11 жовтня 1940) — псевдонім японського поета хайку. Відомий за…Тане́да Санто́ка (яп. 種田山頭火; нар. 3 грудня 1882 — пом. 11 жовтня 1940) — псевдонім японського поета хайку. Відомий за свій «вільний стиль» у поезії хайку. Його справжнє ім'я було Танеда Сеїті (種田正一).
Сокічі Цуда (яп. 津田 左右吉, Tsuda Sōkichi (прізвище йде перед іменем); народився 3 жовтня 1873 року в префектурі Гіфу…Сокічі Цуда (яп. 津田 左右吉, Tsuda Sōkichi (прізвище йде перед іменем); народився 3 жовтня 1873 року в префектурі Гіфу ; помер 4 грудня 1961) — японський історик, активний у першій половині 20 століття. Його роботи корінним чином змінили погляди на історіографію найдавніших часів Японської імперії.
Доппо Кунікіда (яп. 国木田 独歩, Kunikida Doppo, справжнє ім'я Тецуо Кунікіда, 30 серпня 1871— 23 червня 1908)— японський…Доппо Кунікіда (яп. 国木田 独歩, Kunikida Doppo, справжнє ім'я Тецуо Кунікіда, 30 серпня 1871— 23 червня 1908)— японський автор романів і романтичних віршів періоду Мейджі, відомий як один із винахідників японського натуралізму.
Окума Шіґенобу (яп. 大隈重信, おおくましげのぶ; 11 березня 1838 — 10 січня 1922) — японський політичний і державний діяч, дипломат…Окума Шіґенобу (яп. 大隈重信, おおくましげのぶ; 11 березня 1838 — 10 січня 1922) — японський політичний і державний діяч, дипломат, фінансист, педагог періодів Мейджі й Тайшьо. 8-й і 17-й прем'єр-міністр Японії (30 червня 1898 — 8 листопада 1898, 16 квітня 1914 — 9 жовтня 1916). Міністр фінансів (1873—1880), міністр закордонних справ (1888, 1888—1889, 1896—1897, 1898, 1915), міністр сільського господарства і торгівлі (1897), міністр внутрішніх справ (1914—1915, 1915). Засновник і ректор Університету Васеда (1907—1923). Член і голова Партії конституційних реформ (1882–1896), Прогресивної партії, Конституційної партії і Основної конституційної партії.
Аракава Сідзука (яп. 荒川 静香; нар. 29 грудня 1981) — японська фігуристка, олімпійська чемпіонка. Перша в історії японка…Аракава Сідзука (яп. 荒川 静香; нар. 29 грудня 1981) — японська фігуристка, олімпійська чемпіонка. Перша в історії японка та азіатка що здобула золоту медаль з фігурного катання на олімпіаді, за що її називають «Східною Богинею» (яп. 東洋の女神). У 2018 році була включена до Зали Слави фігурного катання.
Сугіхара Тіуне (яп. 杉原 千畝 Сугіхара Тіуне, Сугівара Семпо; 1 січня 1900 — 31 липня 1986) — японський дипломат, який…Сугіхара Тіуне (яп. 杉原 千畝 Сугіхара Тіуне, Сугівара Семпо; 1 січня 1900 — 31 липня 1986) — японський дипломат, який служив на посаді віце-консула Японської імперії в Каунасі. Після приєднання Литви до Радянського Союзу, допоміг більш ніж 6000 польським і литовським євреям, які втікали від переслідування нацистів, покинути країну, видаючи транзитні японські візи, за якими був можливий виїзд на Далекий Схід через територію СРСР. У 1985 році за внесок у порятунок євреїв від нацистів Ізраїлем було присвоєно Сугіхара почесне звання Праведника світу.
Аояма Сюко (яп. 青山 修子) — японська тенісистка, що спеціалізується в парній грі. Аояма почала професійно грати в теніс…Аояма Сюко (яп. 青山 修子) — японська тенісистка, що спеціалізується в парній грі. Аояма почала професійно грати в теніс, після закінчення університету Васеда. 9 лютого 2015 вона досягла найвищого одиночного рейтингу — 182 місця. 17 лютого 2020 вона стала 21-ю у парному рейтингу. Станом на січень 2021 року вона здобула 13 парних титулів WTA туру і була півфіналісткою парних змагань Вімбілдонського турніру 2013 року.
Абе Норіюкі (яп. 阿部 記之, あべ のりゆき) — японський режисер аніме та сценарист. В 1993 та 1994 роках відомий японський журнал…Абе Норіюкі (яп. 阿部 記之, あべ のりゆき) — японський режисер аніме та сценарист. В 1993 та 1994 роках відомий японський журнал Animage нагороджував Абе премією Anime Grand Prix.
Чень Дусю (кит.: 陳獨秀, 8 жовтня 1879 – 27 травня 1942) – був китайським революційним соціалістом, педагогом, філософом і…Чень Дусю (кит.: 陳獨秀, 8 жовтня 1879 – 27 травня 1942) – був китайським революційним соціалістом, педагогом, філософом і письменником, який заснував Комуністичну партію Китаю (КПК) разом з Лі Дачжао в 1921 році. З 1921 по 1927 рік служив як перший генеральний секретар Комуністичної партії. Чень був провідною фігурою як у Синьхайській революції, яка скинула Династію Цін, так і Рух четвертого травня за науковий і демократичний розвиток на початку Китайської Республіки. Після виключення з КПК у 1929 році Чень деякий час був лідером троцькістського руху Китаю. Батьківщина Ченя була в Аньціні, провінція Аньхой, де він заснував впливове періодичне китайське видання New Youth. Щоб підтримати повалення уряду Цін, Чень Дусю приєднався до Товариства лоялістів Юе Фей (岳王會; Yuèwáng huì; Yüeh4-wang2 hui4), яке виникло з Гелаохуей в Аньхой і провінції Хунань.
Ватанабе Канако (15 листопада 1996) — японська плавчиня. Учасниця Олімпійських Ігор 2012, 2016 років. Чемпіонка світу з…Ватанабе Канако (15 листопада 1996) — японська плавчиня. Учасниця Олімпійських Ігор 2012, 2016 років. Чемпіонка світу з водних видів спорту 2015 року. Чемпіонка світу з плавання на короткій воді 2014 року, призерка 2012 року. Переможниця Пантихоокеанського чемпіонату з плавання 2014 року. Переможниця Азійських ігор 2014, 2018 років. Переможниця літньої Універсіади 2017 року, призерка 2019 року. Чемпіонка світу з плавання серед юніорів 2011 року.
Кокі Утіяма (яп. 内山 昴輝) — японський сейю. Народився 16 серпня 1990 року. У 2011 році виграв Seiyu Awards в номінації на…Кокі Утіяма (яп. 内山 昴輝) — японський сейю. Народився 16 серпня 1990 року. У 2011 році виграв Seiyu Awards в номінації на найкращого початківця актора.