Нішіна Йошіо (仁科 芳雄; 6 грудня 1890 — 10 січня 1951) — японський фізик-ядерник.
Науковець・Професор・Доцент: 138 осіб
Нішіна Йошіо (仁科 芳雄; 6 грудня 1890 — 10 січня 1951) — японський фізик-ядерник.
Тана́ка Котаро́ (яп. 田中耕太郎, たなかこうたろう; 1890—1974) — японський науковець, юрист.
Чхве Намсон (кор. 최남선, 崔南善, 26 квітня 1890 – 10 жовтня 1957) – південнокорейський літературний діяч, який зробив внесок…
Чхве Намсон (кор. 최남선, 崔南善, 26 квітня 1890 – 10 жовтня 1957) – південнокорейський літературний діяч, який зробив внесок у розвиток сучасної корейської літератури. З іншого боку, він, разом з поетом Лі Ґвансу (кор. 이광수), відомий своїм переходом на сторону японської окупаційної влади та японським колабораціонізмом. Відомий під низкою інших імен, таких як Чханхин (кор. 창흥), Коннюк (кор. 공륙) та Юктан (кор. 육당). Чхве Намсон народився у Хансоні (сьогодні — Сеул, Південна Корея), та проживав у дитинстві в Чхорвоні провінції Канвон та Чханвоні провінції Південний Кьонсан. За державні кошти Корейської імперії він поїхав на навчання до Японії, де він кілька разів покидав та поновлював навчання, і в 1907 році був відрахований з Університету Васеда через участь у студентському страйку. У 1908 році разом з Лі Ґвансу видав перший випуск власного молодіжного журналу «Хлопець» (кор. 《소년》), але після японської окупації Кореї під тиском імперіальної влади вони були вимушені припинити діяльність. За допомоги Лі Ґвансу він випустив наступні журнали: «Червоний чоґорі» (《붉은 저고리》, 1912), «Хлопчик», «Нова зірка» (《아이들 보이》, 《새별》, 1913). Проте на підставах наказу «Про друковані видання» від Генерал-губернаторства Чосону вони були примусово скасовані. У 1914 році Чхве Намсон почав видавати журнал «Юність» (《청춘》), випуск якого також був припинений під тиском японської влади у 1918 році. Під час подій Руху 1 березня, він був одним із 48 депутатів, що планували та просували цей рух, а також написав та озвучив Декларацію незалежности Кореї. За підозру у підбурюванні Руху 1 березня був ув’язнений, і випущений у 1921 році. У 1922 році Чхве Намсон заснував видавництво «Тонмьонса» (кор. 동명사), і започаткував щотижневий журнал «Тонмьон» (кор. 《동명》). У 1924 році видав перший випуск газети «Шіде Ільбо» (кор. 시대일보), і був призначений директором видавництва, але був змушений припинити цю діяльність через фінансову ситуацію та тиск від Генерал-губернаторства. У 1925 році був почесним редактором газет «Тона Ільбо» та «Чосон Ільбо». У 1927 році генеральне губернаторство привабило літературного діяча до роботи у Спілці з компіляції корейської історії, фінансуючи його наукову діяльність та надаючи грошову підтримку на проживання. Це призвело до дискусії навколо його тяжіння до співпраці з окупаційною владою. Проте 1950-х роках громадський діяч Чан Джунха (кор. 장준하) та інші стверджували, що його прояпонська діяльність не була активним чином співпрацею з імперською владою Японії. Чхве Намсон помер 10 жовтня 1957 року від геморагічного інсульту. Він, разом з громадськими діячами Лі Ґвансу та Хон Мьонхі (кор. 홍명희), стали відомі як “Трійка геніїв Чосону”.
Нагаміці Курода (англ. Nagamichi Kuroda, яп. 黒田 長礼 1889—1978) — японський орнітолог. Серед його праць були Birds of the…
Нагаміці Курода (англ. Nagamichi Kuroda, яп. 黒田 長礼 1889—1978) — японський орнітолог. Серед його праць були Birds of the Island of Java (2 томи, 1933–36), Passeres (1933) та Parrots of the World in Life Colours (1975). У 1917 році він описав чубатого галагаза. Він також працював над відмінностями між гагарками та буревісниками, а також над особливими характеристиками буревісників, які шукали їжу під водою.
Ітіро Сато (яп. 佐藤 市郎 Сато: Ітіро:, 28 серпня 1889 — 14 квітня 1958) — японський військовий діяч, віце-адмірал…
Ітіро Сато (яп. 佐藤 市郎 Сато: Ітіро:, 28 серпня 1889 — 14 квітня 1958) — японський військовий діяч, віце-адмірал Імператорського флоту Японії, історик. Старший брат Кісі Нобусуке і Сато Ейсаку, двоюрідний дід Абе Сіндзо і Кісі Нобуо.
Мотоно́рі Мацуя́ма (松山 基範, Мацуяма Мотонорі; 25 жовтня 1884 — 27 січня 1958) — японський геофізик, який (наприкінці…
Мотоно́рі Мацуя́ма (松山 基範, Мацуяма Мотонорі; 25 жовтня 1884 — 27 січня 1958) — японський геофізик, який (наприкінці 1920-х років) першим надав систематичні докази того, що магнітне поле Землі було зворотним на початку плейстоцену, і припустив, що в минулому існували тривалі періоди, коли полярність була зворотною. Він зазначив, що поле Землі пізніше змінилося на сучасну полярність. Ера зворотної полярності, що передувала сучасному хрону Брюннеса нормальної полярності, тепер називається зворотним хроном Матуями; а перехід між ними називається інверсією Брюннеса — Матуями або Матуями — Бруньєса. Його дослідження магнітних властивостей гірських порід дозволили вперше довести, що магнітне поле Землі в минулому неодноразово змінювало свою полярність. Матуяма народився у 1884 році в місті Кокура (тепер — Кіта-Кюсю, Японія). У 1910 році він закінчив Кіотський університет, де пізніше працював викладачем. Вивчав магнітні властивості вулканічних порід, зокрема базальтів, і у 1929 році опублікував фундаментальну працю, в якій виявив, що деякі породи мають «зворотну» (реверсну) намагніченість — протилежну сучасному напрямку магнітного поля Землі. Це відкриття стало основою для розуміння інверсій магнітного поля Землі. У його честь названо епоху Матуями — інтервал часу від приблизно 2,58 до 0,78 мільйона років тому, коли магнітне поле Землі мало зворотну полярність. У подальшому Матуяма займався дослідженнями геомагнітних варіацій та геофізичних процесів у земній корі. Його роботи мали величезний вплив на розвиток геофізики, палеомагнетизму та теорії тектоніки плит. Помер учений у 1958 році.
Чіка Курода (нар. 24 березня 1884, Мацубарі, Сага, Японія — пом.8 листопада 1968, Фукуока, Японія) — японський хімік.…
Чіка Курода (нар. 24 березня 1884, Мацубарі, Сага, Японія — пом.8 листопада 1968, Фукуока, Японія) — японський хімік. Перша жінка, яка отримала ступінь бакалавра в Японії (1916), перша жінка в Японії, яка здобула місце в кафедрі хімії Японського університету Тохоку Імператорського університету, перша жінка, що подала документ до Хімічного товариства Японії (1918), та друга жінка в Японії, що здобула докторський ступінь (1929); Вивчала природні пігменти з Маджіма Тошіюкі; була доцентом у Тохоку (1916–18); вчилася разом з В. Є. Перкіним в Оксфордському університеті (1921–23); Працювала науковим співробітником Інституту фізико-хімічних досліджень (RIKEN, 1924–49). Професором (1949–52), почесним професором (з 1952) та за сумісництвом викладачем (1952–63) в жіночому університеті «Оханомізу». Вивчала пігмент шкіри цибулі, що призвело до створення препарату Керухін С від підвищеного артеріального тиску.
Іто Сейя (яп. 伊藤 誠哉, Іто Сейя, 1883—1962) — японський міколог.
Тана́ка Кан'ї́ті (яп. 田中寛一, たなかかんいち; 1882—1962) — японський науковець, дослідник в галузі педагогічної психології.…
Тана́ка Кан'ї́ті (яп. 田中寛一, たなかかんいち; 1882—1962) — японський науковець, дослідник в галузі педагогічної психології. Народився в префектурі Окаяма. Випускник Кіотського університету. Першим в Японії запровадив кількісні і якісні психологічні методи аналізу процесу навчання. Винайшов оригінальний метод вирахування коефіцієнта інтелекту, що отримав назву «Метод Танаки-B».
Айдзу Яічі (яп. 会津 八一, 1 серпня 1881 – 21 листопада 1956) – японський поет, каліграф і історик.
Хакару Хашімото, яп. 橋本 策 (5 травня 1881 року — 9 січня 1934) — японський лікар та науковець, народився в селі Мідау…
Хакару Хашімото, яп. 橋本 策 (5 травня 1881 року — 9 січня 1934) — японський лікар та науковець, народився в селі Мідау, Нішітсуге (Префектура Міє). Випускник 1907 року медичного факультету Кюсюського університету. Після закінчення університету поступив на роботу до першого хірургічного бюро, де працював під керівництвом професора Hayari Miyake (1867–1945) — першого нейрохірурга в Японії.
Коно Ясуї (яп. 保井 コノ, Yasui Kono, 16 лютого 1880 – 24 березня 1971) — японська біологиня та цитологиня. 1927 року стала…
Коно Ясуї (яп. 保井 コノ, Yasui Kono, 16 лютого 1880 – 24 березня 1971) — японська біологиня та цитологиня. 1927 року стала першою японською жінкою, що отримала ступінь доктора наук. Вона отримала медаль Пошани з пурпуровою стрічкою та була нагороджена Орденом Дорогоцінної Корони за її академічні досягнення та лідерство в жіночій освіті в Японії.
|ширина= Сінобу Ісіхара ( 25 вересня 1879(1879-09-25) , Префектура Токіо — 3 січня 1963(1963-01-03) , Shimokawazud ) —…
|ширина= Сінобу Ісіхара ( 25 вересня 1879(1879-09-25) , Префектура Токіо — 3 січня 1963(1963-01-03) , Shimokawazud ) — японський лікар-офтальмолог і вчений, який створив колірний тест Ісіхари для виявлення дальтонізму.
Танака Шіґего (яп. 田中茂穂 Tanaka Shigeho, 1878—1974) — японський біолог, вважається батьком японської іхтіології.
Барон Юдзуру Хіраґа (яп. 平賀 譲; 8 березня 1878, Токіо — 13 лютого 1943, Токіо) — японський кораблебудівник, відомий…
Барон Юдзуру Хіраґа (яп. 平賀 譲; 8 березня 1878, Токіо — 13 лютого 1943, Токіо) — японський кораблебудівник, відомий розробленими ним у другій половині 1910-х — на початку 1920-х років проєктами бойових кораблів. Віцеадмірал (1 грудня 1926), з 1931 року — професор Токійського університету, в останні роки життя — його ректор.
Янаґі́та Куніо́ (яп. 柳田國男, やなぎたくにお; 31 липня 1875 — 8 серпня 1962) — японський науковий і освітній діяч, філософ…
Янаґі́та Куніо́ (яп. 柳田國男, やなぎたくにお; 31 липня 1875 — 8 серпня 1962) — японський науковий і освітній діяч, філософ, краєзнавець, фольклорист. Випускник Токійського університету. Працював в Міністерстві сільського господарства і торгівлі, Палаті перів японського Парламенту, газеті «Асахі сімбун». Займався збором і вивченням японського фольклору. За заслуги в розвитку японської науки прозваний «батьком японської фольклористики». Нагороджений Орденом культури. Автор піонерських праць в галузі японської етнографії та краєзнавства: «Тоноські оповідання», «Діалоги про кам'яні божества», «Теорія фольклору», «Морський шлях».
Бунзо Хаята (яп. 早田 文藏, 1874–1934) — японський ботанік, відомим своєю таксономічною роботою в Японії та Формозі…
Бунзо Хаята (яп. 早田 文藏, 1874–1934) — японський ботанік, відомим своєю таксономічною роботою в Японії та Формозі, сучасний Тайвань.
Сокічі Цуда (яп. 津田 左右吉, Tsuda Sōkichi (прізвище йде перед іменем); народився 3 жовтня 1873 року в префектурі Гіфу…
Сокічі Цуда (яп. 津田 左右吉, Tsuda Sōkichi (прізвище йде перед іменем); народився 3 жовтня 1873 року в префектурі Гіфу ; помер 4 грудня 1961) — японський історик, активний у першій половині 20 століття. Його роботи корінним чином змінили погляди на історіографію найдавніших часів Японської імперії.
Мацумура Шенен (яп. 松村 松年; 1872-1960) — японський ентомолог, лепідоптеролог. Автор описання зоологічних таксонів.…
Мацумура Шенен (яп. 松村 松年; 1872-1960) — японський ентомолог, лепідоптеролог. Автор описання зоологічних таксонів. Мацумура викладав ентомологію в Хоккайдоському університеті. У 1926 році заснував ентомологічний журнал «Insecta Matsumurana». Зібрав колекцію з 1200 видів комах з фауни Японії, яка зараз зберігається у Хоккайдоському університеті. Мацумура написав багато наукових робіт і книг, включаючи «6000 illustrated Insects of Japan-Empire» (1931).
Кіоші Шига (яп. 志賀 潔; його справжнє прізвище Сато, перше ім'я Наойосі; 7 лютого 1871(18710207), Сендай Ейдзі в…
Кіоші Шига (яп. 志賀 潔; його справжнє прізвище Сато, перше ім'я Наойосі; 7 лютого 1871(18710207), Сендай Ейдзі в Сендай-Каньйо / Сендай Кунімія Міягі-гарш, нині місто Сендай — 25 січня 1957) — японський лікар і бактеріолог, відомий описом першого представника роду Shigella.
Інокуті Акурі (井口阿くり; англ. Inokuchi Akuri) (12 січня 1871 — 26 березня 1931) — японська фізична педагогиня.
Дайсецу Тейтаро Судзукі (яп. 鈴木 大拙 貞太郎, латиніз.: Daisetzu Teitaro Suzuki, 18 жовтня 1870, Канадзава, Японія — 22 липня…
Дайсецу Тейтаро Судзукі (яп. 鈴木 大拙 貞太郎, латиніз.: Daisetzu Teitaro Suzuki, 18 жовтня 1870, Канадзава, Японія — 22 липня 1966) — учений і мислитель, який написав багато книг і статей про дзен-буддизм, які відіграли важливу роль в зацікавленні дзеном на Заході, зокрема «Нариси про дзен-буддизм», які значною мірою сприяли ознайомленню з дзеном, разом із книгою філософа Ойгена Геррігеля «Дзен у лицарському мистецтві стрільби з лука» (1948), до якої Судзукі написав передмову до англійського перекладу 1953 року. Судзукі також є плідним перекладачем з китайської, японської та санскритської літератури. Сузукі провів багато тривалих періодів, викладаючи та проводячи конференції в західних університетах. Багато років він викладав у буддистському університеті Отані в Кіото.
Хісасі Кімура (木村栄; 10 вересня 1870 — 26 вересня 1943) — японський астроном, член Японської академії (1925). Народився…
Хісасі Кімура (木村栄; 10 вересня 1870 — 26 вересня 1943) — японський астроном, член Японської академії (1925). Народився в Канадзаві (префектура Ісікава). У 1892 закінчив Токійський університет. У 1896, 1897 брав участь в спостереженнях повних сонячних затемнень. Засновник і директор в 1899—1941 Міжнародної широтної станції в Мідзусаві. У 1922—1936 — керівник Центрального бюро Міжнародної служби широти. Основні наукові роботи присвячені дослідженню руху полюсів Землі і коливань широт. У 1902 при обробці спостережень Міжнародної служби широти першим запропонував ввести у формулу для визначення координат полюса Землі ще один член, однаковий для всіх станцій спостережень і не залежний від їхніх координат, — загальне річне коливання (так званий член Кімури, або z-член). Походження його намагаються пояснити цілою низкою причин, у тому числі і помилками нахилів зірок, проте єдиної думки із цього приводу немає і досі. Президент Комісії № 19 «Вивчення коливань широт» Міжнародного астрономічного союзу (1919—1935). Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1936). На його честь названо астероїд 6233 Кімура.
Кітаро Нісіда (яп. 西田 幾多郎, 19 травня 1870 — 7 червня 1945) — японський філософ, творець філософії абсолютного небуття…
Кітаро Нісіда (яп. 西田 幾多郎, 19 травня 1870 — 7 червня 1945) — японський філософ, творець філософії абсолютного небуття та «кіотської школи», який намагався поєднати західну філософію та релігії, щоб переформулювати релігійні та моральні культурні традиції Східної Азії. Він закінчив Токійський університет під час періоду Мейдзі в 1894 році та здобув ступінь доктора філософії. У 1899 році він був призначений професором Четвертої вищої школи в префектурі Ісікава, а пізніше став професором філософії в Кіотському університеті. Нісіда пішов у відставку в 1927 році. У 1940 році він був нагороджений орденом Культури (япон:文化勲章). Він брав участь у створенні Технологічного інституту Тіба (千葉工業大学) з 1940 року. Пан Нісіда Кітаро помер у віці 75 років від ниркової інфекції. Його тіло кремували, а його кремовані останки розділили на три частини й поховали в різних місцях. Перша частина його останків була похована в могилі його сім'ї в місці його народження Кахоку (Ісікава). Другу могилу з його останками можна знайти в храмі Токеї-дзі в місті Камакурі, де його друг Судзукі Дайсецу Тейтаро організував похорони пана Нісіди Кітаро, де в решті решт і він пізніше також був похований на сусідній ділянці. Третя могила Нісіди Кітаро знаходиться в Рейун'ін (霊雲院), храмі в комплексі Myōshin-ji в Кіото.
Хонда Котаро (яп. 本多 光太郎, 23 березня 1870(18700323), Окадзакі, префектура Айті — 12 лютого 1954, Токіо) — японський…
Хонда Котаро (яп. 本多 光太郎, 23 березня 1870(18700323), Окадзакі, префектура Айті — 12 лютого 1954, Токіо) — японський фізик, металург і винахідник. Основні дослідження в області магнетизму, фізики металів і сплавів. Винайшов кілька марок сталей, зокрема сталь КС і дав метод її одержання (1917). 7-й президент Тохокуського університету (у 1934—1940 роках), у 1919—1933 і 1944—1947 роках — директор Інституту сталі.
Кішиноуе Камакічі (яп. 岸上鎌吉) (1867—1929) — японський морський біолог.
Тана́ка Сьо́хей (яп. 田中正平, たなかしょうへい; 1862—1945) — японський науковець, фізик, музичний теоретик.
Джинзо Мацумура (14 лютого 1856 — 4 травня 1928) — японський ботанік.
Барон Кітасато Сібасабуро (( 29 січня 1853(1853-01-29) , Оґуні, Провінція Хіґо, Японська імперія — 13 червня…
Барон Кітасато Сібасабуро (( 29 січня 1853(1853-01-29) , Оґуні, Провінція Хіґо, Японська імперія — 13 червня 1931(1931-06-13) , Токіо, Японська імперія )) — японський бактеріолог, інфекціоніст, найбільш відомий як один з відкривачів збудника чуми (Yersinia pestis), яке відбулось під час 3-її пандемії у 1894 році в Гонконгу, практично одночасно з Александром Єрсеном. Імператор призначив Кітасато членом Палати перів за видатну державну службу, за наукові досягнення та внесок у добробут людства він був зведений у титул барона.
Лафка́діо Герн (Патрік Лефкадіо Кассіматі Чарлз Герн, англ. Patrick Lefcadio Kassimati Charles Hearn, Патрикьос…
Лафка́діо Герн (Патрік Лефкадіо Кассіматі Чарлз Герн, англ. Patrick Lefcadio Kassimati Charles Hearn, Патрикьос Лефкадьос Герн, грец. Πατρίκιος Λευκάδιος Χερν, також Коїдзумі Якумо (яп. 小泉 八雲); 27 червня 1850, Лефкас (Лефкада) — 26 вересня 1904, Токіо) — ірландсько-американський письменник, перекладач, сходознавець, фахівець з японської літератури.
Цу́да Се́н (яп. 津田仙, つだせん; 6 серпня 1837 — 24 квітня 1908) — японський науковий і освітній діяч періоду Мейдзі. Один із…
Цу́да Се́н (яп. 津田仙, つだせん; 6 серпня 1837 — 24 квітня 1908) — японський науковий і освітній діяч періоду Мейдзі. Один із основоположників новітньої школи агрономії в Японії. Прибічник вестернізації, пропагандист здорового способу життя. Співзасновник Університету Аояма Гакуїн.
Осіма Такато (яп. 大島高任, 11 травня 1826(18260511), Моріока, князівство Нанбу, тепер префектура Івате, Японія — 29…
Осіма Такато (яп. 大島高任, 11 травня 1826(18260511), Моріока, князівство Нанбу, тепер префектура Івате, Японія — 29 березня 1901, Японія) — японський гірничий інженер і металург. Самурай князівства Нанбу. Побудував перші в Японії доменні печі, чим поклав основи сучасної металургії західного зразка в Японії. Виробив першу в Японії гармату західного зразка. Часто називається «батьком японської металургії».
О́мура Масудзіро́ (яп. 大村益次郎, おおむらますじろう; 30 травня 1830 — 7 грудня 1869) — японський політичний і військовий діяч кінця…
О́мура Масудзіро́ (яп. 大村益次郎, おおむらますじろう; 30 травня 1830 — 7 грудня 1869) — японський політичний і військовий діяч кінця періоду Едо — початку періоду Мейдзі. Дослідник військової справи, засновник збройних сил Японії нового часу. Перший віце-міністр війни (1869). Вшановується як синтоїстьке божество в токійському Святилищі Ясукуні.
Рай Санйо (яп. 頼山陽, らいさんよう; 21 січня 1780 — 16 жовтня 1832) — японський конфуціанець, мислитель, історик, художник і…
Рай Санйо (яп. 頼山陽, らいさんよう; 21 січня 1780 — 16 жовтня 1832) — японський конфуціанець, мислитель, історик, художник і поет другої половини періоду Едо. Справжнє ім'я Рай Хісатаро Нобору. Інші псевдо — Сандзюрокухо Ґесі.
Аокі Конйо (яп. 青木昆陽, あおきこんよう; 19 червня 1689 — 9 вересня 1769) — японський науковець, конфуціанець, агроном, піонер в…
Аокі Конйо (яп. 青木昆陽, あおきこんよう; 19 червня 1689 — 9 вересня 1769) — японський науковець, конфуціанець, агроном, піонер в галузі «голландських наук» ранґаку середини періоду Едо.
Танакадате Аїкіцу (яп. 田中館愛橘, たなかだてあいきつ; 1856–1952) — японський науковець, фізик. Народився в префектурі Івате.…
Танакадате Аїкіцу (яп. 田中館愛橘, たなかだてあいきつ; 1856–1952) — японський науковець, фізик. Народився в префектурі Івате. Професор Токійського університету. 1891 року, у зв'язку із Великим Міно-Оварійським землетрусом, заснував Товариство дослідження і запобігання землетрусам. Був одним із співзасновників Центру спостереження географічних широт та Інституту авіації Японії. Сприяв популяризації в японських наукових виданнях латинки та метричної системи. 1944 року нагороджений Орденом культури.
Чжан Дунсунь (张东荪; 9 грудня 1886 — 2 червня 1973) — китайський філософ та історик філософії, пропагандист і…
Чжан Дунсунь (张东荪; 9 грудня 1886 — 2 червня 1973) — китайський філософ та історик філософії, пропагандист і інтерпретатор західної думки, політичний діяч Китайської республіки.
Хантаро Наґаока (яп. 長岡 半太郎, Наґаока Хантаро, 15 серпня 1865, Омура — 11 грудня 1950) — японський фізик, один з…
Хантаро Наґаока (яп. 長岡 半太郎, Наґаока Хантаро, 15 серпня 1865, Омура — 11 грудня 1950) — японський фізик, один з основоположників японської фізики початку Періоду Мейдзі, засновник наукової школи. Автор низки праць з електрики і магнетизму, атомної фізики і спектроскопії.