О́кубо Тосімі́ті (яп. 大久保利通, おおくぼとしみち; 26 вересня 1830 — 14 травня 1878) — японський політичний і державний діяч кінця…
О́кубо Тосімі́ті (яп. 大久保利通, おおくぼとしみち; 26 вересня 1830 — 14 травня 1878) — японський політичний і державний діяч кінця періоду Едо — початку періоду Мейджі. Один із «трьох героїв реставрації Мейджі». Самурай Сацума-хану, противник сьоґунату, ініціатор союзу з Тьосю-ханом. В ході реставрації провів земельну, адміністративну і податкову реформи, спрямовані на ліквідацію федеративного устрою Японії та створення могутньої унітарної Імперії. Віцепосол посольства Івакури (1871 — 1873). Виступав проти завоювання Кореї (1873). Імператорський радник, 3-й міністр фінансів Японії (13 серпня — 12 жовтня 1871), 1-й, 3-й і 5-й міністр внутрішніх справ Японії (29 листопада 1873 — 14 лютого 1874, 27 квітня — 12 серпня 1874, 28 листопада — 14 травня 1874). Сприяв вестернізації, розвитку японської промисловості та нарощування військової потужності країни. Після придушення Сацумського повстання 1877 року був вбитий самураєм Шімадою Ітіро. Інші імена — Сьо́суке та Ітідзо́; псевдонім — Кото́
Відомі японці: Політик・Депутат
Політик・Депутат: 162 особи
Соедзі́ма Танео́мі (яп. 副島種臣, そえじまたねおみ; 17 жовтня 1828 — 31 січня 1905) — японський політичний і державний діяч…
Соедзі́ма Танео́мі (яп. 副島種臣, そえじまたねおみ; 17 жовтня 1828 — 31 січня 1905) — японський політичний і державний діяч, дипломат, каліграф кінця періоду Едо — періоду Мейдзі. 3-й міністр закордонних справ (4 листопада 1871 — 28 жовтня 1873), 7-й міністр внутрішніх справ (11 березня 1892 — 8 червня 1892), 2-й віце-голова Таємної ради (1891–1892). Співзасновник Патріотичної громадської партії (1874). Псевдоніми — Со́кай, Ітіїті Ґакунін.
Чжан Дунсунь (张东荪; 9 грудня 1886 — 2 червня 1973) — китайський філософ та історик філософії, пропагандист і…
Чжан Дунсунь (张东荪; 9 грудня 1886 — 2 червня 1973) — китайський філософ та історик філософії, пропагандист і інтерпретатор західної думки, політичний діяч Китайської республіки.
Йосуке Судзукі (鈴木 庸介, нар. 21 листопада 1975) — японський політик. Він є членом Палати представників від…
Йосуке Судзукі (鈴木 庸介, нар. 21 листопада 1975) — японський політик. Він є членом Палати представників від Конституційно-демократичної партії (1-й термін). Учасник Форуму Вільних Народів Постросії
Чень Дусю (кит.: 陳獨秀, 8 жовтня 1879 – 27 травня 1942) – був китайським революційним соціалістом, педагогом, філософом і…
Чень Дусю (кит.: 陳獨秀, 8 жовтня 1879 – 27 травня 1942) – був китайським революційним соціалістом, педагогом, філософом і письменником, який заснував Комуністичну партію Китаю (КПК) разом з Лі Дачжао в 1921 році. З 1921 по 1927 рік служив як перший генеральний секретар Комуністичної партії. Чень був провідною фігурою як у Синьхайській революції, яка скинула Династію Цін, так і Рух четвертого травня за науковий і демократичний розвиток на початку Китайської Республіки. Після виключення з КПК у 1929 році Чень деякий час був лідером троцькістського руху Китаю. Батьківщина Ченя була в Аньціні, провінція Аньхой, де він заснував впливове періодичне китайське видання New Youth. Щоб підтримати повалення уряду Цін, Чень Дусю приєднався до Товариства лоялістів Юе Фей (岳王會; Yuèwáng huì; Yüeh4-wang2 hui4), яке виникло з Гелаохуей в Аньхой і провінції Хунань.
Камата Саюрі (нар. 8 січня 1965) — японський політик. Член Палати представників (3 терміни), член…
Камата Саюрі (нар. 8 січня 1965) — японський політик. Член Палати представників (3 терміни), член Конституційно-демократичної партії Японії та чинна представниця федерації префектури Міяґі від Конституційно-демократичної партії Японії. Була членом Асамблеї префектури Міяґі (1-й термін) і членом міської ради Сендай (1-й термін).
Цутому Хата (яп. 羽田 孜; нар. 24 серпня 1935(19350824), Токіо — пом. 28 серпня 2017) — японський політик, в 1994 році…
Цутому Хата (яп. 羽田 孜; нар. 24 серпня 1935(19350824), Токіо — пом. 28 серпня 2017) — японський політик, в 1994 році впродовж декількох тижнів займав пост Прем'єр-міністра Японії.
Ісіба Сіґеру (також Ішіба Шіґеру; яп. 石破 茂; нар. 4 лютого 1957) — японський політичний діяч. Прем'єр-міністр Японії…
Ісіба Сіґеру (також Ішіба Шіґеру; яп. 石破 茂; нар. 4 лютого 1957) — японський політичний діяч. Прем'єр-міністр Японії (2024—2025). Президент Ліберально-демократичної партії Японії з 27 вересня 2024 року. Він є членом Палати представників з 1986 року, обіймав посаду міністра оборони з 2007 по 2008 рік та міністра сільського, лісового та рибного господарства з 2008 по 2009 рік. У 2012—2014 роках обіймав посаду генерального секретаря ЛДП.
Такасі Кавамура (яп. 河村 たかし Кавамура Такасі, нар.. 3 листопада 1948) , Район Хіґасі, Наґоя, Японія) — японський політик.
Мікі Такео (яп. 三木武夫, みき たけお; 17 березня 1907 — 14 листопада 1988) — політичний та державний діяч, 66-й прем'єр-міністр…
Мікі Такео (яп. 三木武夫, みき たけお; 17 березня 1907 — 14 листопада 1988) — політичний та державний діяч, 66-й прем'єр-міністр Японії. Член Ліберально-демократичної партії, засновник і голова однієї з п'яти основних фракцій ЛДП.
Санае Такаїті[джерело?] (Такаїчі), у першому шлюбі Ямамото (яп. 高市 早苗; нар. 7 березня 1961, Яматокоріяма) — японська…
Санае Такаїті[джерело?] (Такаїчі), у першому шлюбі Ямамото (яп. 高市 早苗; нар. 7 березня 1961, Яматокоріяма) — японська політична діячка, прем'єр-міністр Японії з 2025 року. Член Ліберально-демократичної партії (ЛДП) з 1996 року та член Палати представників з 2005 року. Двічі очолювала міністерство внутрішніх справ і комунікацій (2014—2017, 2019—2020). Голова Ліберально-демократичної партії з 4 жовтня 2025 року, раніше обіймала різні міністерські посади в урядах Сіндзо Абе та Фуміо Кісіди. Народилась та виросла в префектурі Нара, закінчила Університет Кобе та працювала письменницею, помічницею з питань законодавства та телеведучою, перш ніж розпочати свою політичну кар'єру. Обрана незалежним депутатом до Палати представників на загальних виборах 1993 року, вона вступила до Ліберально-демократичної партії (ЛДП) у 1996 році. Будучи протеже прем'єр-міністра Абе, вона обіймала різні посади під час прем'єрства Абе, зокрема як міністр внутрішніх справ та зв'язку. Вона була кандидатом на виборах лідера ЛДП 2021 року, але була вибита перед другим туром, посівши третє місце. З 2022 по 2024 рік, під час прем'єрства Фуміо Кісіди, вона обіймала посаду державного міністра з питань економічної безпеки. Такаїті вдруге балотувалась на посаду лідера партії на виборах лідера 2024 року, де вона посіла перше місце в першому турі, але ледве програла у другому турі своєму попереднику Сігеру Ісібі. Зрештою, вона знову балотувалась на виборах лідера 2025 року втретє та посіла перше місце в обох турах голосування, перемігши Сіндзіро Коїдзумі та ставши першою жінкою-президентом партії. Після розпаду коаліції ЛДП-Комейто, Такачі досягла коаліційної угоди з Японською партією інновацій та була обрана прем'єр-міністром Національним парламентом 21 жовтня. Під час свого прем'єрства Такачі зіткнулася з дипломатичною кризою з Китаєм після заяви, яку вона зробила щодо участі Японії у потенційному нападі Китаю на Тайвань, та подальших погрозливих зауважень китайського дипломата. Погляди Такачі по-різному описувалися як консервативні або ультраконсервативні. Її внутрішня політика включає підтримку проактивних державних витрат та продовження «абеноміки». Вона займає консервативні позиції щодо соціальних питань, таких як протидія одностатевим шлюбам, визнанню окремих прізвищ для подружжя та жіночому успадкуванню японського престолу. Вона підтримує перегляд статті 9 Конституції Японії про відмову від застосування військової сили, протайванську зовнішню політику та зміцнення союзу між США та Японією. Як член ультраправої партії «Ніппон Каігі», її описували як таку, що дотримується ревізіоністських поглядів на поведінку Японії під час Другої світової війни, і вона критикувала заяви Мураями та Коно, в яких вони вибачалися за японський колоніалізм. До свого прем'єрства вона регулярно відвідувала суперечливий храм Ясукуні. У 2025 році Forbes поставив Такаїті на перше місце серед найвпливовіших жінок та найвпливовішу азійську жінку у світі. 21 жовтня 2025 року Санае Такаїті стала першою жінкою в історії Японії, яка обійняла посаду прем'єр-міністра країни.
Хе Сяннін (кит.: 何香凝; 1878—1972) — китайська революціонерка, феміністка, політична діячка, художниця і поетеса.…
Хе Сяннін (кит.: 何香凝; 1878—1972) — китайська революціонерка, феміністка, політична діячка, художниця і поетеса. Учасниця революційної організації Сунь Ятсена Тунменхой. Під час правління Сунь Ятсена в Гуанчжоу обіймала посаду міністерки у справах жінок і виступала за гендерну рівність. У 1924 році організувала перший в Китаї мітинг у міжнародний жіночий день. Після вбивства чоловіка в 1925 році й масового винищення китайських комуністів у 1927 році відійшла від партійної політики на 20 років, але активно брала участь в організації опору японського вторгнення до Китаю. У 1948 році стала однією зі співзасновників Революційного Комітету Гоміндану. Після заснування КНО Хе Сяннін займала кілька високих посад: була віцеголовою національного комітету політичної консультативної ради Китаю (1954—1964 роки), віцеголовою Постійного комітету Всекитайських зборів народних представників (1959—1972), головою Революційного Комітету партії Гоміньдан (1960—1972), і почесною керівницею Всекитайської Федерації Жінок. Хе Сяннін також відома художниця Ліннаньської Школи Китайського мистецтва і в 1960-ті роки обіймала посаду голови китайської асоціації художників. Національний музей Хе Сяннін був відкритий в Шеньчжені в 1997 році, а її роботи публікували на китайських поштових марках.