Хадзіме Кавакамі (яп. 河上 肇)(20 жовтня 1879(18791020) — 30 січня 1946) — японський революціонер, філософ-марксист і…Хадзіме Кавакамі (яп. 河上 肇)(20 жовтня 1879(18791020) — 30 січня 1946) — японський революціонер, філософ-марксист і економіст періодів Тайсьо і ранньої Сьови.
|ширина= Сінобу Ісіхара ( 25 вересня 1879(1879-09-25) , Префектура Токіо — 3 січня 1963(1963-01-03) , Shimokawazud ) —…|ширина= Сінобу Ісіхара ( 25 вересня 1879(1879-09-25) , Префектура Токіо — 3 січня 1963(1963-01-03) , Shimokawazud ) — японський лікар-офтальмолог і вчений, який створив колірний тест Ісіхари для виявлення дальтонізму.
Граф Хісаїті Терауті (яп. 寺内 寿一; 8 серпня 1879, Токіо, Японська імперія — 12 червня 1946, Джохор-Бару, Британська…Граф Хісаїті Терауті (яп. 寺内 寿一; 8 серпня 1879, Токіо, Японська імперія — 12 червня 1946, Джохор-Бару, Британська Малая) — японський військовий і державний діяч, маршал Японії (6 червня 1943), міністр армії Японії в уряді Хіроти Кокі. Під час Другої світової війни командував різними фронтовими частинами, залишаючись одним із найвпливовіших представників Імперської армії. Після капітуляції Японії потрапив у полон до союзників, проте за декілька місяців помер від інсульту.
Сюнроку Хата (яп. 畑俊六; 26 липня 1879, префектура Фукусіма, Японська імперія — 10 травня 1962, Токіо, Японія) —…Сюнроку Хата (яп. 畑俊六; 26 липня 1879, префектура Фукусіма, Японська імперія — 10 травня 1962, Токіо, Японія) — японський військовий і державний діяч, маршал Японії (2 червня 1944), міністр армії Японії, учасник Другої світової війни, воєнний злочинець. Після завершення конфлікту був заарештований і постав перед Токійським трибуналом, яким був засуджений до довічного ув'язнення, проте за декілька років вийшов на волю.
Тане Ікаї (яп. 猪飼 たね; 18 січня 1879 року, Кенсей, Префектура Айті, Японська Імперія — 12 липня 1995 року, Наґоя…Тане Ікаї (яп. 猪飼 たね; 18 січня 1879 року, Кенсей, Префектура Айті, Японська Імперія — 12 липня 1995 року, Наґоя, Префектура Айті, Японія) — японська довгожителька. 28 серпня 2014 року вона стала третьою людиною, яка коли-небудь жила в країнах Азії, що досягла 116-річного віку. Першою, другою і четвертою є її співвітчизниці Місао Окава, Набі Тадзіма і Тійо Міяко. Також, на сьогоднішній день[уточнити], вона займає 13-те місце в списку найстаріших верифікованих людей за всю історію.
Йосано Акіко (яп. 与謝野 晶子, 7 грудня 1878 — 29 травня 1942, справжнє ім'я — Шьо Хо) — японська поетеса доби романтизму в…Йосано Акіко (яп. 与謝野 晶子, 7 грудня 1878 — 29 травня 1942, справжнє ім'я — Шьо Хо) — японська поетеса доби романтизму в жанрі любовної лірики, феміністка.
Йо́шіда Шіґе́ру (яп. 吉田茂, よしだしげる; 22 вересня 1878 — 20 жовтня 1967) — японський політичний і державний діяч, дипломат.…Йо́шіда Шіґе́ру (яп. 吉田茂, よしだしげる; 22 вересня 1878 — 20 жовтня 1967) — японський політичний і державний діяч, дипломат. Випускник юридичного факультету Токійського імперського університету. 45-й, 48-й, 49-й, 50-й і 51-й прем'єр-міністр Японії (22 травня 1946 — 24 травня 1947, 15 жовтня 1948 — 10 грудня 1954). 5-й міністр добробуту (16 січня — 22 липня 1940), 2-й голова першого і другого демобілізаційного міністерства (22 травня — 15 червня 1946). 73-й, 74-й, 75-й, 78-й і 79-й міністр закордонних справ (1945 — 1947, 1948 — 1952). 2-й голова Японської ліберальної партії (1946 — 1948), 1-й голова Демократично-ліберальної (1948 — 1950) і Ліберальної партії Японії (1950 — 1954). Депутат Палати представників японського Парламенту 7 скликань від префектури Коті. Ректор приватних університетів Коґакукан і Нішьоґакушя. Очолював країну протягом 7 років важкого перехідного періоду: від іноземної окупації після Другої світової війни до відновлення японської незалежності. Заклав основи політичної системи повоєнної Японії. За свій зовнішній вигляд, любов до сигар та якості лідера отримав прізвисько «японський Черчилль».
Барон Юдзуру Хіраґа (яп. 平賀 譲; 8 березня 1878, Токіо — 13 лютого 1943, Токіо) — японський кораблебудівник, відомий…Барон Юдзуру Хіраґа (яп. 平賀 譲; 8 березня 1878, Токіо — 13 лютого 1943, Токіо) — японський кораблебудівник, відомий розробленими ним у другій половині 1910-х — на початку 1920-х років проєктами бойових кораблів. Віцеадмірал (1 грудня 1926), з 1931 року — професор Токійського університету, в останні роки життя — його ректор.
Адмірал Кобаясі Сейдзо (япон.: 小林 躋造, Kobayashi Seizō, 1 жовтня 1877 — 4 липня 1962) — японський флотоводець…Адмірал Кобаясі Сейдзо (япон.: 小林 躋造, Kobayashi Seizō, 1 жовтня 1877 — 4 липня 1962) — японський флотоводець, командувач Об'єднаним флотом Імператорського флоту Японії (1931—1933) і 17-й японський генерал-губернатор Тайваню (1936—1940).
Ара́кі Сада́о (яп. 荒木貞夫, あらきさだお; 26 травня 1877 — 2 листопада 1966) — японський політичний діяч, військовик, генерал…Ара́кі Сада́о (яп. 荒木貞夫, あらきさだお; 26 травня 1877 — 2 листопада 1966) — японський політичний діяч, військовик, генерал Імперської армії Японії. 23-й міністр армії (1931—1934), 53-й міністр культури (1938–1939).
Охара Косон (яп. 小原古邨, 1877, Канадзава — 1945, Токіо) — відомий японський художник зламу XIX—XX ст., представник…Охара Косон (яп. 小原古邨, 1877, Канадзава — 1945, Токіо) — відомий японський художник зламу XIX—XX ст., представник традиційного японського живопису, так званої нової ніхонга.
Джінзабуро Масакі (яп. 真崎 甚三郎, 27 листопада 1876 – 31 серпня 1956) — японський генерал імператорської армії Японської…Джінзабуро Масакі (яп. 真崎 甚三郎, 27 листопада 1876 – 31 серпня 1956) — японський генерал імператорської армії Японської імперії під час другої світової війни. Його вважали лідером радикальної японської воєнної фракції «Кодоха», яка діяла всередині японської армії.
Барон Сігеру Хондзьо (яп. 本庄繁; 10 травня 1876, префектура Хіого — 30 листопада 1945, Токіо) — японський військовий…Барон Сігеру Хондзьо (яп. 本庄繁; 10 травня 1876, префектура Хіого — 30 листопада 1945, Токіо) — японський військовий діяч, генерал Імператорської армії (1933), головний ад'ютант імператора.
Іґава Сенґай (井川洗厓, 1 травня 1879 — 13 жовтня 1961) — японський художник та ксилограф періодів Мейджі та Тайшьо.…Іґава Сенґай (井川洗厓, 1 травня 1879 — 13 жовтня 1961) — японський художник та ксилограф періодів Мейджі та Тайшьо. Народився у префектурі Ґіфу. Спочатку відправився у Осаку, де навчався ксилографії у Інано Тошіцуне. Пізніше Іґава переїхав у Токіо і став учнем Томіока Ейсен. Разом зі своїм учителем він працював над ілюстраціями для газети «Міяко шімбун» (都新聞), а також створював власні дереворити. Випустився з приватної школи Мистецької асоціації Тайхеййо (太平洋美術会) і згодом сам увійшов до складу цієї асоціації. Іґава служив у армії під час Російсько-японської війни, а після її закінчення займався ілюстраціями книг тогочасних письменників, серед яких Окамото Кідо, Аеба Косон, Накадзато Кайзан (中里介山), Янаґава Шюнйо (柳川春葉), Мацуї Шьойо (松居松葉) та інші. Він також відомий своїми портретами красунь (біджін-ґа), які іноді порівнюють з роботами Кійоката Кабураґі. Одним із учнів Іґава був Хацуяма Шіґеру.
Нобуюкі Абе (яп. 阿部 信行; 24 листопад 1875, Канадзава, Японська імперія — 7 вересня 1953, Токіо, Японія) — японський…Нобуюкі Абе (яп. 阿部 信行; 24 листопад 1875, Канадзава, Японська імперія — 7 вересня 1953, Токіо, Японія) — японський військовий, державний та політичний діяч, генерал Імперської армії Японії. Обіймав посади міністра закордонних справ і прем'єр-міністра Японії, а також останнього генерал-губернатора Кореї. Після завершення Другої світової війни був заарештований американськими військами, проте так і не був притягнутий до відповідальності за жоден воєнний злочин.
Імекану (яп. イメカヌ, Imekanu, 10 листопада 1875 – 6 квітня 1961), також відома під своїм японським ім'ям Каннарі Мацу…Імекану (яп. イメカヌ, Imekanu, 10 листопада 1875 – 6 квітня 1961), також відома під своїм японським ім'ям Каннарі Мацу (Kannari Matsu (яп. 金成 マツ)) - айнська місіонер та епічна поетеса. Разом зі своєю племінницею, Юкіе Тірі, вона записала і зберегла численні айнські юкар, яких навчилася від своєї матері.
Мацуносуке Оное (яп. 尾上 松之助 *12 вересня 1875 — †11 вересня 1926), іноді відомий як «Medama no Matchan» («Очі» Мазцу), —…Мацуносуке Оное (яп. 尾上 松之助 *12 вересня 1875 — †11 вересня 1926), іноді відомий як «Medama no Matchan» («Очі» Мазцу), — японський актор театру та кіно. Його справжнє ім'я Цурузо Накамура. У кіно знімався під псевдонімами Юкіо Кокі, Таміяку Оное, чи Цунусабуру Оное, а в театрі кабукі під ім'ям Цурусабуру Оное. Мав надзвичайну популярність, з'явився у понад 1000 кінострічок та був першою суперзіркою японського кінематографу.
Янаґі́та Куніо́ (яп. 柳田國男, やなぎたくにお; 31 липня 1875 — 8 серпня 1962） — японський науковий і освітній діяч, філософ…Янаґі́та Куніо́ (яп. 柳田國男, やなぎたくにお; 31 липня 1875 — 8 серпня 1962） — японський науковий і освітній діяч, філософ, краєзнавець, фольклорист. Випускник Токійського університету. Працював в Міністерстві сільського господарства і торгівлі, Палаті перів японського Парламенту, газеті «Асахі сімбун». Займався збором і вивченням японського фольклору. За заслуги в розвитку японської науки прозваний «батьком японської фольклористики». Нагороджений Орденом культури. Автор піонерських праць в галузі японської етнографії та краєзнавства: «Тоноські оповідання», «Діалоги про кам'яні божества», «Теорія фольклору», «Морський шлях».
Уему́ра Шьо́ен (яп. 【上村松園】, うえむらしょうえん, англ. Uemura Shōen; нар.23 квітня 1875(18750423) — пом.27 серпня 1949) —…Уему́ра Шьо́ен (яп. 【上村松園】, うえむらしょうえん, англ. Uemura Shōen; нар.23 квітня 1875(18750423) — пом.27 серпня 1949) — японська художниця нового часу. Представниця японського традиційного живопису. Майстер картин, присвячених японським красуням. Народилася в Кіото. Випускниця Кіотської префектурної школи мистецтв (1887). Здобула всеяпонське визнання у 15 років, здобувши приз на мистецькій виставці. Учениця Судзукі Шьонена, Кобо Байрея і Такеучі Сейхо. Осучаснила стиль школи шіджьо. Працювала над історичними сюжетами, образами відомих особистостей японської історії, пейзажами, театральними сценами. Член Імперської академії мистецтв Японії (1941). Першою серед жінок нагороджена Орденом культури Японії (1948). Найвідоміший твір — «Танок-прелюдія» (1936), важлива культурна пам'ятка Японії. Мати художника Уемури Шьоко, бабуся художника Уемури Ацуші. Справжнє ім'я — Уемура Цуне (яп. 【上村津禰】, うえむらつね). Псевдонім — Шьоен («Сосновий сад»).
Бунзо Хаята (яп. 早田 文藏, 1874–1934) — японський ботанік, відомим своєю таксономічною роботою в Японії та Формозі…Бунзо Хаята (яп. 早田 文藏, 1874–1934) — японський ботанік, відомим своєю таксономічною роботою в Японії та Формозі, сучасний Тайвань.
Кійоцуґу Хіраяма (яп. 平山 清次 ; 13 жовтня 1874(18741013) — 8 квітня 1943) — японський астроном, член Японської академії…Кійоцуґу Хіраяма (яп. 平山 清次 ; 13 жовтня 1874(18741013) — 8 квітня 1943) — японський астроном, член Японської академії наук. Найбільш відомий відкриттям астероїдних сімей, — груп астероїдів, які мають близькі орбітальні елементи, що пов'язане з їхнім спільним походженням. Відкриті ним перші астероїдні сімейства тепер на його честь називають «сім'ями Хіраями».
Хісіда Сюнсьо (яп. 菱田 春草; *21 вересня 1874(18740921) — 16 вересня 1911) — японський художник періоду Мейдзі. Сприяв…Хісіда Сюнсьо (яп. 菱田 春草; *21 вересня 1874(18740921) — 16 вересня 1911) — японський художник періоду Мейдзі. Сприяв відродженню традиційного японського живопису.
Мінамі Дзіро (яп. 南 次郎, Minami Jirō, 1874 —1955) — генерал Імператорської армії Японії та генерал-губернатор Кореї в…Мінамі Дзіро (яп. 南 次郎, Minami Jirō, 1874 —1955) — генерал Імператорської армії Японії та генерал-губернатор Кореї в 1936—1942 роках. Засуджений за військові злочини до довічного ув'язнення.
Принц Насімото Морімаса (яп. 梨本宮守正王; 9 березня 1874, Кіото — 2 січня 1951, Токіо) — голова молодшої гілки японського…Принц Насімото Морімаса (яп. 梨本宮守正王; 9 березня 1874, Кіото — 2 січня 1951, Токіо) — голова молодшої гілки японського імператорського дому Насімото-но-мія, маршал Японської армії.
Ідзумі Кьока (яп. 泉 鏡花, латиніз. Izumi Kyōka, 4 листопада 1873 — 7 вересня 1939), справжнє ім'я Кьотаро Ідзумі (яп. 泉…Ідзумі Кьока (яп. 泉 鏡花, латиніз. Izumi Kyōka, 4 листопада 1873 — 7 вересня 1939), справжнє ім'я Кьотаро Ідзумі (яп. 泉 鏡太郎, латиніз. Izumi Kyōtarō) — японський письменник, активна творчість якого охоплює довоєнний період. Автор романів, п’єс та віршів у жанрі хайку. Творчість Кьоки разюче відрізнялася від інших письменників-натуралістів, що домінували у літературі на той час. Найбільш відомий своїми казками про надприродне у жанрі романтизму, на які вплинули ранні роботи періода Едо у японському мистецтві та літературі, що він адаптував з власним баченням естетики до сучасного мистецтва. Також з-поміж інших вирізняють його літературний стиль, багатство його прози часто схвалюється колегами-авторами та критиками.
Сокічі Цуда (яп. 津田 左右吉, Tsuda Sōkichi (прізвище йде перед іменем); народився 3 жовтня 1873 року в префектурі Гіфу…Сокічі Цуда (яп. 津田 左右吉, Tsuda Sōkichi (прізвище йде перед іменем); народився 3 жовтня 1873 року в префектурі Гіфу ; помер 4 грудня 1961) — японський історик, активний у першій половині 20 століття. Його роботи корінним чином змінили погляди на історіографію найдавніших часів Японської імперії.
Гані Мотоко (яп. 羽仁 もと子, 1873–1957) — перша японська журналістка. Гані народилася в префектурі Аоморі в колишній…Гані Мотоко (яп. 羽仁 もと子, 1873–1957) — перша японська журналістка. Гані народилася в префектурі Аоморі в колишній самурайській сім'ї під ім'ям Мацуока Мотоко та охрестилася як християнка в 1890 році. Вона здобула освіту в Токійській першій вищій жіночій школі, а потім у жіночій християнській школі Мейдзі. Після закінчення школи в 1892 році вона викладала в школах Хатінохе і Моріока. Її шлюб у 1895 році не склався, і вона переїхала до Токіо, працюючи покоївкою у жінки-лікаря. Вона приєдналася до «Хочі Шинбун» у 1897 році, спочатку працюючи редакторкою, а потім стала репортеркою. У 1901 році вона одружилася з колегою по роботі Гані Йошікадзу. У 1908 році вони разом заснували новий журнал під назвою «Фуджин но Томо» («Друг жінок»). У 1930 році була створена асоціація читачів цього журналу, яка існувала до 1999 року. У 1921 році подружжя заснувало приватну школу для дівчат «Джію Гакуен». У 1928 році Мотоко написала автобіографію під назвою «Мовлячи про себе».
Мацумура Шенен (яп. 松村 松年; 1872-1960) — японський ентомолог, лепідоптеролог. Автор описання зоологічних таксонів.…Мацумура Шенен (яп. 松村 松年; 1872-1960) — японський ентомолог, лепідоптеролог. Автор описання зоологічних таксонів. Мацумура викладав ентомологію в Хоккайдоському університеті. У 1926 році заснував ентомологічний журнал «Insecta Matsumurana». Зібрав колекцію з 1200 видів комах з фауни Японії, яка зараз зберігається у Хоккайдоському університеті. Мацумура написав багато наукових робіт і книг, включаючи «6000 illustrated Insects of Japan-Empire» (1931).
Шімадзакі Тосон (яп. 島崎 藤村, しまざき とうそん 25 березня 1872 — 22 серпня 1943) — японський письменник та поет періоду Мейдзі.…Шімадзакі Тосон (яп. 島崎 藤村, しまざき とうそん 25 березня 1872 — 22 серпня 1943) — японський письменник та поет періоду Мейдзі. Представник течії реалізму в новій японській літературі. Справжнє ім'я — Шімадзакі Харукі (島崎 春樹). Основні твори: збірка поезій «Молоді паростки», романи «Порушений заповіт», «Весна», «Родина», «Нове життя» та інші.
Таяма Катай (яп. 田山 花袋; 1872—1930; справжнє ім'я: Таяма Рокуя) — японський письменник, який вважається одним із…Таяма Катай (яп. 田山 花袋; 1872—1930; справжнє ім'я: Таяма Рокуя) — японський письменник, який вважається одним із засновників руху за натуралізм у літературі та творцем жанру его-роману або повісті про себе («ватакусі-сьосецу»). Просував принципи натуралізму, як художньою творчістю, так і теоретичними статтями. Був засновником і редактором журналу «Літературний світ» («Бунсьо-секай»).
Доппо Кунікіда (яп. 国木田 独歩, Kunikida Doppo, справжнє ім'я Тецуо Кунікіда, 30 серпня 1871— 23 червня 1908)— японський…Доппо Кунікіда (яп. 国木田 独歩, Kunikida Doppo, справжнє ім'я Тецуо Кунікіда, 30 серпня 1871— 23 червня 1908)— японський автор романів і романтичних віршів періоду Мейджі, відомий як один із винахідників японського натуралізму.
Цунесабуро Макігучі (牧口 常三郎, 23 липня 1871—1944) — японський педагог, який заснував та став першим президентом Сока…Цунесабуро Макігучі (牧口 常三郎, 23 липня 1871—1944) — японський педагог, який заснував та став першим президентом Сока Гаккай. Макігучі народився в маленькому селі Кашівадзакі, префектура Ніїґата, Японія, 23 липня 1871 р. (Місячний календарний день — 6 червня). Усиновлений сім'єю Макігучі, він переїхав на Хоккайдо, найпівнічніший острів Японії, у віці 14 років. Він закінчив нормальну школу в Саппоро (тепер Університет Хоккайдо). Спочатку працював помічником вчителя в початковій школі, пов'язаній з його альма-матер, пізніше викладав в середній школі і працював начальником гуртожитку. У відповідь на проблеми в системі освіти, що виникли внаслідок прийняття імператорським рескриптом уряду Мейдзі, 18 листопада 1930 р. Макіґуті опублікував перший том «Сіки Киджикугаку Тайкей» («Система педагогіки створення цінності») разом зі своїм близьким другом та учнем Жосей Тода. Пізніше цю дату було прийнято як День заснування Сока Гаккай. Чотиритомна праця, опублікована протягом п'яти років, відображала його думки щодо освіти та пропозиції щодо системних реформ. Замість освіти, яка служить державі, як це втілено в Імператорському рескрипті про освіту, Макіґуті запропонував освіту, орієнтовану на студентів, з метою забезпечення щастя учня.
Кіоші Шига (яп. 志賀 潔; його справжнє прізвище Сато, перше ім'я Наойосі; 7 лютого 1871(18710207), Сендай Ейдзі в…Кіоші Шига (яп. 志賀 潔; його справжнє прізвище Сато, перше ім'я Наойосі; 7 лютого 1871(18710207), Сендай Ейдзі в Сендай-Каньйо / Сендай Кунімія Міягі-гарш, нині місто Сендай — 25 січня 1957) — японський лікар і бактеріолог, відомий описом першого представника роду Shigella.
Дайсецу Тейтаро Судзукі (яп. 鈴木 大拙 貞太郎, латиніз.: Daisetzu Teitaro Suzuki, 18 жовтня 1870, Канадзава, Японія — 22 липня…Дайсецу Тейтаро Судзукі (яп. 鈴木 大拙 貞太郎, латиніз.: Daisetzu Teitaro Suzuki, 18 жовтня 1870, Канадзава, Японія — 22 липня 1966) — учений і мислитель, який написав багато книг і статей про дзен-буддизм, які відіграли важливу роль в зацікавленні дзеном на Заході, зокрема «Нариси про дзен-буддизм», які значною мірою сприяли ознайомленню з дзеном, разом із книгою філософа Ойгена Геррігеля «Дзен у лицарському мистецтві стрільби з лука» (1948), до якої Судзукі написав передмову до англійського перекладу 1953 року. Судзукі також є плідним перекладачем з китайської, японської та санскритської літератури. Сузукі провів багато тривалих періодів, викладаючи та проводячи конференції в західних університетах. Багато років він викладав у буддистському університеті Отані в Кіото.
|ширина= Масабумі Хосоно (яп. 細野 正文 Хосоно Масабумі, 15 жовтня 1870 — 14 березня 1939) — японський залізничний…|ширина= Масабумі Хосоно (яп. 細野 正文 Хосоно Масабумі, 15 жовтня 1870 — 14 березня 1939) — японський залізничний службовець, пасажир другого класу, який врятувався під час катастрофи «Титаніка». На батьківщині в Японії він зазнав остракізму за те, що врятував себе, а не залишився на кораблі який тонув. Його онук — відомий японський композитор та електронний музикант Харуомі Хосоно .
Хісасі Кімура (木村栄; 10 вересня 1870 — 26 вересня 1943) — японський астроном, член Японської академії (1925). Народився…Хісасі Кімура (木村栄; 10 вересня 1870 — 26 вересня 1943) — японський астроном, член Японської академії (1925). Народився в Канадзаві (префектура Ісікава). У 1892 закінчив Токійський університет. У 1896, 1897 брав участь в спостереженнях повних сонячних затемнень. Засновник і директор в 1899—1941 Міжнародної широтної станції в Мідзусаві. У 1922—1936 — керівник Центрального бюро Міжнародної служби широти. Основні наукові роботи присвячені дослідженню руху полюсів Землі і коливань широт. У 1902 при обробці спостережень Міжнародної служби широти першим запропонував ввести у формулу для визначення координат полюса Землі ще один член, однаковий для всіх станцій спостережень і не залежний від їхніх координат, — загальне річне коливання (так званий член Кімури, або z-член). Походження його намагаються пояснити цілою низкою причин, у тому числі і помилками нахилів зірок, проте єдиної думки із цього приводу немає і досі. Президент Комісії № 19 «Вивчення коливань широт» Міжнародного астрономічного союзу (1919—1935). Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1936). На його честь названо астероїд 6233 Кімура.
Каджіта Ханко (яп. 梶田半古, 23 липня 1870 — 23 квітня 1917) — художник та японський ксилограф, відомий своїми…Каджіта Ханко (яп. 梶田半古, 23 липня 1870 — 23 квітня 1917) — художник та японський ксилограф, відомий своїми фронтиспісами (кучі-е) для романів та літературних журналів. Справжнє ім'я — Джоджіро Каджіта. Народився у 1870 році в сім'ї відомого токійського майстра по металу. У віці одинадцяти років Ханко почав вивчати живопис школи Шіджьо під керівництвом Ґьокуей Набети. Але навчання довелося припинити, коли Ханко захворів на очну інфекцію. Після одужання його наставником став Кенко Ішії, художник школи Нанґа. У 1886 році він виконав замовлення для компанії Kiryu Kosho Gaisha. Того ж року почав використовувати ім'я Ханко і розробляв дереворити на військову тематику (сенсо-е), ілюстрації для періодичних видань та етюди рослин. У 1898 зайняв посаду проректора Школи мистецтва та ремесла у префектурі Тояма, але повернувся до Токіо менш ніж через рік і працював ілюстратором у Йоміурі Шімбун. Найбільшу славу йому принесла робота над серією романів «Золотий демон» авторства Одзакі Койо. У 1902 Ханко повернувся до викладання, ставкши директорам приватної школи Хоккокаї (або Б'яккокаї), яку у свій час відвідували Тоґью Окумура, Кокеї Кобаяші та Сейсон Маеда. Ханко Каджіта помер у віці 47 років від туберкульозу.
Кітаро Нісіда (яп. 西田 幾多郎, 19 травня 1870 — 7 червня 1945) — японський філософ, творець філософії абсолютного небуття…Кітаро Нісіда (яп. 西田 幾多郎, 19 травня 1870 — 7 червня 1945) — японський філософ, творець філософії абсолютного небуття та «кіотської школи», який намагався поєднати західну філософію та релігії, щоб переформулювати релігійні та моральні культурні традиції Східної Азії. Він закінчив Токійський університет під час періоду Мейдзі в 1894 році та здобув ступінь доктора філософії. У 1899 році він був призначений професором Четвертої вищої школи в префектурі Ісікава, а пізніше став професором філософії в Кіотському університеті. Нісіда пішов у відставку в 1927 році. У 1940 році він був нагороджений орденом Культури (япон:文化勲章). Він брав участь у створенні Технологічного інституту Тіба (千葉工業大学) з 1940 року. Пан Нісіда Кітаро помер у віці 75 років від ниркової інфекції. Його тіло кремували, а його кремовані останки розділили на три частини й поховали в різних місцях. Перша частина його останків була похована в могилі його сім'ї в місці його народження Кахоку (Ісікава). Другу могилу з його останками можна знайти в храмі Токеї-дзі в місті Камакурі, де його друг Судзукі Дайсецу Тейтаро організував похорони пана Нісіди Кітаро, де в решті решт і він пізніше також був похований на сусідній ділянці. Третя могила Нісіди Кітаро знаходиться в Рейун'ін (霊雲院), храмі в комплексі Myōshin-ji в Кіото.
Хамаґуті Осаті (яп. 濱口雄幸; 1 квітня 1870(18700401), Коті — 26 серпня 1931, Токіо) — японський політичний і державний…Хамаґуті Осаті (яп. 濱口雄幸; 1 квітня 1870(18700401), Коті — 26 серпня 1931, Токіо) — японський політичний і державний діяч, прем'єр-міністр Японії в 1929–1931 рр..
Хонда Котаро (яп. 本多 光太郎, 23 березня 1870(18700323), Окадзакі, префектура Айті — 12 лютого 1954, Токіо) — японський…Хонда Котаро (яп. 本多 光太郎, 23 березня 1870(18700323), Окадзакі, префектура Айті — 12 лютого 1954, Токіо) — японський фізик, металург і винахідник. Основні дослідження в області магнетизму, фізики металів і сплавів. Винайшов кілька марок сталей, зокрема сталь КС і дав метод її одержання (1917). 7-й президент Тохокуського університету (у 1934—1940 роках), у 1919—1933 і 1944—1947 роках — директор Інституту сталі.
Мінамі Хіросі (南 弘, Minami Hiroshi, 13 листопада 1869 — 8 лютого 1946) був японським бюрократом, політиком і міністром…Мінамі Хіросі (南 弘, Minami Hiroshi, 13 листопада 1869 — 8 лютого 1946) був японським бюрократом, політиком і міністром кабінету в Японії періоду Тайсьо та раннього періоду Сьова.
Кідзіро Намбу (яп. 南部 麒次郎; 22 вересня 1869 — 1 травня 1949) — японський офіцер, генерал-лейтенант Імперської армії…Кідзіро Намбу (яп. 南部 麒次郎; 22 вересня 1869 — 1 травня 1949) — японський офіцер, генерал-лейтенант Імперської армії, відомий як конструктор численних моделей стрілецької зброї.
